Николай Митрохин. Русская партия: движение русских националистов в СССР, 1953–1985 годы

・ Травень 2004
Москва: Новое литературное обозрение, 2003.
Бібліотека журналу «Неприкосновенный запас» (Москва)

Монографію присвячено предметові, що його, як настирливо наголошував саме в ті роки, про які в ній ідеться, комуністичний аґітпроп, не було і не могло бути в країні остаточного розв’язання не лише єврейського, а взагалі будь-якого національного питання. Тим, хто хотів цьому вірити, корисно буде тепер прочитати історію руху російських націоналістів у Радянському Союзі, до того ж базовану головно на спогадах колишніх його учасників, що їх сумлінно опитав автор. До речі, ця дедалі охочіше застосовувана методика «усної історії» виявляється для таких випадків чи не найефективнішою: дослідникові суспільного руху, зі своєї природи налаштованого на конспірацію, годі сподіватися багатого архівного матеріялу. Своєю чергою, докладний опис конспіративної діяльности й досить тісного пов’язання російських націоналістів із дисидентським – тобто антирадянським і антикомуністичним – рухом, як і нарікання російських письменників-патріотів на владні утиски змусять тих потенційних українських читачів, хто звик однозначно вбачати в радянській владі втілення російського «великодержавного шовінізму», якось підкореґувати свою оцінку комуністичної національної політики. Втім, хто зріднився з такою настановою і щось міняти в ній категорично не згоден, знайде у цій книжці досить потверджень любої для нього концепції: оповідь про закоріненість таємничої для західних совєтологів «російської партії» не лише у товаристві охорони пам’яток, творчих союзах (насамперед письменницькому), часописах, що стали рупором російського націоналізму («Наш современник», «Молодая гвардия»), зрештою, квазидержавній Російській Православній Церкві («РПЦ при ЦК КПРС»), але й безпосередньо в партійному та державному апараті, аж до центральних комітетів КПРС і ВЛКСМ. Але в кожному разі така «універсальність» промовляє на користь об’єктивности дослідницького підходу історика. Праця Ніколая Мітрохіна дає змогу наблизитися до повноти уявлення про закони апаратної боротьби, чергова тимчасова перемога в якій одного з угруповань висувала на ключові позиції його речників, надаючи їхнім супротивникам неспростовні докази того, що влада в цій державі належить чужій і ворожій силі.

В. Д.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!