К. А. Кочегаров. Русское правительство и семья украинского гетмана Ивана Самойловича в 1681–1687 гг.

Владислав Яценко ・ Лютий 2015
Москва: 2012.

Дослідження присвячено питанню матримоніяльних та майнових узаємин між урядом Івана Самойловича і царським двором у 80-х роках XVII століття. Розвідку написано на основі архівних матеріялів із фонду Російського державного архіву давніх актів РҐАДА, і в додатках вона містить п’ять документів із фонду № 229 «Документи Малоросійського приказу» РҐАДА.

Перший розділ присвячено обставинам укладання шлюбу гетьманської доньки Параскеви із представником боярського роду Шеремєтєва. Також відзначено, як стрілецький бунт 1682 року загальмував перемовини про шлюб Параски Самойлович із боярином Фьодором Шеремєтєвим. Кочеґаров спростовує припущення, що саме через підступи Івана Мазепи Самойлович не поріднився з Ґоліциним. Дослідник наголошує, що ініціятором відмови від шлюбного союзу був сам Ґоліцин, а Мазепа через свої вкрай слабкі позиції при батуринському дворі не міг вплинути на позицію всемогутнього князя.

У другій частині відстежено гетьманові заходи щодо покращення власних та зятевих кар’єрних і матеріяльних позицій. Із цією метою Самойлович намагався домогтися для подружжя авдієнції в царів узимку 1683 року, а також подальших відвідин різних представників правлячої династії, що їх мала здійснити молода бояриня Шеремєтєва. На авторову думку, прихильність царського уряду до подружжя Шеремєтєвих мала засвідчити в очах старшини прихильність царів до гетьмана.

Історик також наводить дані стосовно питання «оренд», що було предметом перемовин Батурина із Москвою. Гетьман погоджувався, з огляду на невдоволення «орендами» в поспільстві, зліквідувати їх за умови здобуття фінансової компенсації від Москви. Царський уряд не був готовий до цього, тож «оренди» залишилися як система оподаткування в Гетьманщині.

У третьому розділі висвітлено колізії, що супроводжували призначення Шеремєтєва на воєводство в Києві, та обставини поділу майна між тестем і зятем після смерти Параскеви. Дослідник наголошує, що обидві події викликали тертя в середовищі московської аристократії та охолодження у взаєминах між гетьманом і найвищими царськими сановниками.

Останню частину дослідження присвячено сватанню князя Юрія Святополка-Четвертинського до молодшої доньки гетьмана, Анастасії. Зазначено, який вплив на нього мав Вічний мир 1686 року та усунення Самойловича з гетьманства у 1687 році. Кочеґаров не оминає питання про роль Мазепи у падінні Самойловича, критикуючи твердження Таїрової-Яковлєвої та Павленка про другорядну роль Мазепи у цих подіях. Він також стверджує, що матримоніяльна політика Самойловича напряму залежала від Москви і не сприяла політичному відокремленню Гетьманщини.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!