А. К. Тарасёнков, Л. М. Турчинский. Русские поэты ХХ века. 1900–1955: Материалы для библиографии

Степан Захаркін ・ Листопад 2005
Москва: Языки славянской культуры, 2004.

Колись Ігор Качуровський, пишучи в полемічному ключі про «бідність» української поезії на тлі «багатства» поезії російської, на доказ своєї тези пропонував порівняти московсько-лєнінградську «Библиотеку поэта» з аналогічною київською книжковою серією. З тим самим успіхом він міг би, проте, апелювати до іншої наочности: доведеного до 1955 року бібліографічного покажчика Анатолія Тарасьонкова «Російські поети ХХ сторіччя», в якому зареєстровано понад 10 тисяч ориґінальних і перекладних поетичних книжок (брошур, аркушевих видань) авторів, які жили в першій половині минулого століття й писали російською мовою. Видана посмертно в 1966 році праця Тарасьонкова, яка обіймала всі можливі поетичні жанри (в тому числі й віршовану драматургію та поезію в прозі), донедавна залишалася незамінним посібником кожного, кого фахово цікавила історія російської літератури ХХ століття. Водночас для знавців не були таємницею і разюча неповнота цього довідника (зумовлена, зокрема, умовами цензури), і наявність у ньому численних фактичних неточностей, тож потреба в новому, виправленому й доповненому, виданні покажчика назріла давно. Справу Тарасьонкова продовжив московський дослідник і колекціонер Лєв Турчинський, чия багаторічна праця нарешті увінчалася появою 900-сторінкового тому, що більше, ніж у півтора рази перевершує обсяг видання 1966 року (не останньою чергою завдяки еміґраційним друкам). Його робоча версія доступна на інтернет-сайті www.ruthenia.ru/sovlit.

Для україніста покажчик Тарасьонкова-Турчинського, як і його попередник, корисний під кількома оглядами. Історик літератури знайде тут відомості про доробок українських поетів, які писали також російською мовою, і російських поетів, які мешкали в Україні або зверталися до української тематики, про видання української поезії в російських перекладах. Історик мистецтва – інформацію про участь українських художників в ілюструванні видань російської поезії. Дослідник історії видавничої та друкарської справи в Україні – опис багатьох рідкісних, передусім провінційних друків. А от удаватися до широких компаративістичних зіставлень нам навряд чи випадатиме: книжки на взірець «Російських поетів ХХ сторіччя» українська філологія, на свій сором, досі не має. І справа тут не в «бідності» української поезії, а в бідності нашої спеціяльної довідкової літератури – цього разу, на жаль, без лапок.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!