Ярослав Грицак. Що залишилося після Помаранчевої революції?

Олеся Найдюк ・ Квітень 2011
Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2010.

У лекції, виголошеній у Києво-Могилянській академії 1 вересня 2010 року, професор Ярослав Грицак міркує про здобутки Помаранчевої революції і доходить висновку, що головний із них – збережена свобода вибору: можемо обирати владу, вона не призначається і не передається, як у Росії, кожна наступна влада програє у чергових виборах. Він відзначає також формування нової історичної пам’яті українського суспільства – передусім це пов’язано з принциповим переосмисленням теми Голодомору. За час Ющенкового правління в Україні постав національний консенсус, що голод, по-перше, був спланований, а по-друге – він мав характер геноциду. Наслідком Помаранчевої революції, резюмує науковець, є радикальне розходження України та Росії: вони мають різну історичну пам’ять і рухаються різними політичними траєкторіями.

Пошук відповіді на запитання, що залишилося після Помаранчевої революції, вимагає подивитися на ці події в широкому контексті, з’ясувати, чим вони були. З погляду історії революція ніколи не є короткотривалим одноразовим актом. Кожна революція має кілька стадій: від революційної ситуації, власне революції, контрреволюції до встановлення нового балансу. Україна не мала ані свого 1968-го, ані 1989-го, на відміну від багатьох країн Центральної та Східної Европи, де в цей час відбувалися масові протести. Ми натомість мали щось на зразок «негромадянської революції»: колишня комуністична еліта за відсутности масового опозиційного руху передала владу сама собі. В цій неповноцінності багато хто вбачає причину того, що Україна не має шансів вступити до ЕС: ми не пережили серйозного руху за свободу, як Угорщина, Чехословаччина чи Польща.

Ще одна тенденція, зактуалізована в широкому історичному контексті – національний чинник. Помаранчева еліта зробила його основним, і саме через це зазнала поразки. «Кожна спроба зробити “більше націоналізму”, – вважає Грицак, – неминуче вдаряє назад, по тих, хто провадить таку політику».

Наслідки Помаранчевої революції зведено до питання про Україну як модерний продукт. Україна може й стала трохи більш українською, але не зробилася суттєво модернішою. Втім, кожна поразка – не привід для розчарування, а навіть навпаки, шанс для критичного переосмислення. В історичній перспективі Помаранчева революція ще не закінчилася.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!