Анджей Стасюк. Схід

Орися Грудка ・ Лютий 2018
Львів: Видавництво Старого Лева, 2015.
Переклав з польської Тарас Прохасько.

Книжка польського письменника Анджея Стасюка «Схід» справді є прозою про авторову мандрівку Сходом – не так географічним, як метафізичним. Відвідини Росії, Монголії та Китаю – це продовження ширших і амбітніших пошуків Сходу не лише у просторі, а й у часі, пам’яті, здогадах.

Відправною точкою для Стасюка є минуле Польщі «у тіні Сходу» – за комунізму, просоченого духом «не так Маркса, як Чинґісхана». Для його змалювання він звертається до споминів власного дитинства, коли ще не усвідомлював, що є соціялізм і комунізм, а втім, перейнявся духом часу. Стасюкову мандрівку лабіринтами власної пам’яті позбавлено й натяку на меланхолійність: вона динамічна, гостра і напружена. У фокусі – людина в ситуаціях, які відбивають портрет часу: жінки в черзі до магазину – беззмістовній, бо все одно покупців покличуть вибірково; дядько, що зберігав у шухляді партійний квиток, і це щось означало; люди з Чити, що їли глину, поки сам Стасюк ріс у достатку в Польщі; спогади рідних про одинадцять років нічного стукання у двері під час війни – одинадцять років без сну; переселення сімей із сіл до міст у пошуках ліпшої долі для дітей. Письменника непокоїть, що глобальні ідеології нав’язують народові певну поведінку, і він критичний не лише до комунізму, а й до західного капіталізму, що його зображує через споживацьку культуру торгівельних центрів. Захід не приваблює авторової уваги – нею цілковито заволодів Схід.

У глибинках Росії, степах і пустелях Монголії, на широких площах китайських міст нікуди не зникає часовий вимір авторових пошуків. Стасюк неясно усвідомлює причину свого перебування на Сході, тож безнастанно шукає їй виправдань – і знаходить у спогадах. Тож і виходить, що мандрує автор насамперед пам’яттю: чай в аеропорту Братська, куди літак приземлився замість Іркутська, навіює спогад про зиму дитинства, а той – про маму і її оповіді про росіян, далі – про тундру, а по тому врешті дізнаємося, чому автор туди летів. Невидимими нитками польські міста зв’язано з далекосхідними.

Автор шукає Схід у віддалених нетуристичних місцинах, тож його історії – живі, автентичні, неприкрашені. Текст схожий на потік пам’яті, яку в читанні можемо ніби привласнити: згадати, як свої, відчуття спеки в пустелі і вранішнього холоду в наметі; відтворити образ Азії, ніби самі її бачили. Чомусь запам’ятовуються і кольори: стримані – монгольських степів та заходів сонця, сірі й монотонні – російських глухих міст; неприродно яскраві – китайських одноразових сувенірів.

Стасюк розповідає про степи Монголії, де кочове життя – не леґенда; містечка Китаю, в яких західному туристові неможливо бути непомітним, а більшість готелів недоступні іноземцям; вокзали далекосхідних російських міст з окремими залами очікування для китайців, аби контролювати, щоб вони сідали тільки на поїзди. Та хай про які долі та сюжети оповідає автор, він не стишує власного голосу: це насамперед його історія. Загадок і пошуків.

Короткі речення і довгі абзаци в дивний спосіб урівноважують концентрованість і плинність думки. Книжку поділено на розділи, що не мають назв і є тематичними. Як-от частина про одноразове китайське виробництво, зорієнтоване на світове споживацтво, в якій Стасюк пов’язує різнобарвний ярмарок дитинства, коли до міста приїжджали ятки з китайськими сувенірами; сюжети з країни, яка це все виробляє і перевозить у плетених торбах, та яскраві вітрини торговельних центрів у Польщі, де збувають китайський крам. Найнереальнішою є, мабуть, частина про діда, голову сільради за комунізму та його «молитву Комуні» в оточенні жінок.

У книжці немає штучних звужень до одного предмета чи однієї історії – польської, «західної» чи «східної». Книжка жива, як жива людська думка, що поєднує різні царини й місця. Автор шукає Сходу, тож у пригоді стають усі способи пізнання. Політичне, історичне, ідеологічне, метафізичне, автобіографічне та мандрівне переплітаються. Тож у рясній сюжетами і темами книжці кожен помітить щось своє. Спільним є лише напрямок – Схід.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!