Микола Варварцев, Степан Захаркін, Григорій Зленко. Слово і час, 2002, № 7, 8

Редакція Критики ・ Вересень 2002

2002, № 7

Липневе число журналу відкриває привітання відомому історикові літератури Дмитру Затонському з нагоди його 80-річчя. Поряд друкується есей самого ювіляра «Неґативний катехізис у дев’яти запитаннях і відповідях», де він міркує над низкою ключових проблем сучасної гуманітаристики.

Повідомлення Миколи Варварцева та Степана Захаркіна присвячено забутому українському еміґрантові 1860–1880-х років в Італії Іванові Білозерському, родичеві Пантелеймона Куліша й одному з перших перекладачів творів Гоголя італійською мовою. Одеський краєзнавець Григорій Зленко вкотре спростовує леґенду про другий приїзд хворого Івана Франка до Одеси 1912 року. Розвідка Ігоря Ольшевського про зв’язок поезії Тичини з класичним японським віршуванням і деякими містичними вченнями містить низку свіжих міркувань, одначе все-таки її претензійна назва – «“Молюсь не самому духові – та й не матерії...” (Вплив світових релігійно-філософських систем на духовну еволюцію Павла Тичини)» – не цілком відповідає змістові. Юлія Дмитренко аналізує орнітоморфні символи в поезії Василя Голобородька. Три статті (Алли Бондаренко, Тетяни Остапчук та Миколи Сороки) присвячено різним аспектам поетичної та прозової творчости Юрія Тарнавського.

Рубрику «Зарубіжна література» відкриває розділ із нового посібника Ігоря Качуровського «Ґенерика і архітектоніка», присвячений новелі іспанського середньовіччя. Тут-таки Ганна Токмань аналізує особливості ідеостилю філософської прози Ґабріеля Марселя, а Олена Ногачевська – жіночі образи в романах Джойс Керол Оутс.

Не надто обнадіює нова рубрика «Літературна критика»: якщо й далі до обговорення пропонуватимуться такі «космічні» теми, як-от «Критика на межі тисячоліть: занепад чи момент істини?», їй, певно, доведеться невдовзі померти природною смертю. Мимохідь дозволимо собі не погодитись із закидом на адресу «Критики» одного з диспутантів, Володимира Панченка, буцімто торік у нашому часописі було обмаль «матеріялів на літературні теми»: досить перегорнути минулий річник і зробити нескладні підрахунки.

У номері вміщено великий блок рецензій – такий великий, що його частину чомусь підверстали до рубрики «Літературна критика». Відзначимо відгуки Миколи Павлюка (на розвідку японського україніста Казуо Накая «Тарас Шевченко і Російська імперія»), Тараса Пастуха (на книжку Миколи Ільницького про Ігоря Калинця), Миколи Ігнатенка (на монографію Олександра Кеби про типологічні зв’язки творчости Андрєя Платонова зі світовою літературою XX століття), Мирослава Поповича (на дослідження Сергія Сегеди «Антропологічний склад українського народу. Етногенетичний аспект»).

Журнал завершується бібліографічним списком праць із українського літературознавства за минулий рік (склав Олег Козак).

2002, № 8

Серпневе число «СіЧі» знову святкує на всю губу, цього разу з приводу появи свого 500-го номера. На жаль, авторам казенних привітань забракло не лише свіжих думок, але й елементарної тактовности: навряд чи, приміром, Білецький зі Світличним почувалися б затишно, якби довідалися, що спічрайтери п. Анатолія Кінаха розташували їх у шерегу «видатних літературознавців» поряд із Новиченком і Дзеверіном. Тему продовжують (і, на щастя, вичерпують) місцями безпорадно-хаотичниий екскурс до історії журналу пера Лукаша Скупейка й Віталія Дончика, редакційний огляд попередніх «круглих» чисел «Радянського літературознавства» й «СіЧі» та привітальні слова аж надто численних авторів і шанувальників часопису.

Центральною публікацією номера, поза сумнівом, є вельми нетривіяльна (і несподівано фахова, як на рівень «СіЧі») стаття Миколи Кодака «Літературна процесологія: система галузі науки», автор якої робить спробу ревізії поняттєво-категоріяльного апарату галузі літературознавства, пов’язаної з вивченням літпроцесу. Роман Гром’як ділиться міркуваннями про співвідношення доменів літературознавчої компаративістики та перекладознавства, а Остап Слининський – про «мовчання як іншість».

Дмитро Наливайко друкує початок підсумкової розвідки про образ Івана Мазепи в европейських літературах XIX століття. З-поміж інших історнко-літературних статтей відзначимо розвідки Романа Ткаченка про роман Агатангела Кримського «Андрій Лаговський» як спокуту декадансу та Оксани Капленко про відлуння ідей Шпенґлера в урбаністичній прозі Валеріяна Підмогильного.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!