Дмитро Чижевський, Михайло Наєнко, Дмитро Ігнатенко та ін. Слово і час. 2004, № 6

Валентина Грищенко ・ Серпень 2004

Центральним науковим матеріалом номера є, безперечно, публікація уривка з не найвідомішої праці Дмитра Чижевського – навчального посібника «Порівняльна історія слов’янських літератур» (2 томи, Берлін, 1968). Як випливає з післяслова Михайла Наєнка, повний переклад «Історії» має незабаром вийти окремим виданням, а поки що «СіЧ» пропонує розділ, присвячений модернізмові (переклад і коментарі Миколи Ігнатенка). Написаний «на око» і побудований фактично на матеріялі російського і, меншою мірою, польського письменства з більше ніж принагідним залученням інших літератур, розділ цей, очевидно, не є найсильнішим у книжці, адже науковець періодом модерну, наскільки відомо, ніколи фахово не займався. У випадковому, надто як на українського дослідника і автора «Історії української літератури», наборі українських імен (Олесь, Чупринка, Рильський) особливо дивне враження справляють принизливо-побіжні згадки про Тичину (в разюче невідповідному контексті) – при тому, що Бальмонтові, наприклад, відведено непорівнянно більше місця. Загальне враження поверховости поглиблюють непоодинокі фактичні описки Чижевського (котрі перекладач сумлінно відтворив, ніяк не прокоментувавши): збірка Брюсова «Me eum esse» зветься в нього «Me cum esse», краківський журнал «Chimera» виходить у Росії, а Стефан Жеромський стає «польським прозаїком Жермунським».

Серед інших публікацій номера – стаття Ніни Калениченко про зв’язки прози Коцюбинського із суміжними видами мистецтва. Розвідку Галини Герунь про «образ коханця» в Домонтовичевих «Романах Куліша», помилково вміщено в рубриці «XX століття» замість рубрики «Дебют», до якої вона пасує якнайкраще. Можна побажати авторці надалі зазирати у словник, заки вжити слівце «амбівалентний», а перш ніж твердити, ніби Вертера з Печоріним ріднить «не що інше, як романтична епоха, її стиль», поцікавитися, в якому році і сторіччі написано роман Ґете.

Редакція журналу далі бавиться в атракціон під назвою «Краща книжка року», визначаючи в підсумку вже найкращі. Серед переможців-2003 опинився Микола Рябчук («Дві України»), з чим його й вітаємо.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!