Павло Михед, Джованна Сьєдіна, Олена Бистрова та ін. Слово і час. 2004, №7

Валентина Грищенко ・ Серпень 2004

В останньому числі журналу привертає увагу змістовний, хоча й нерівний блок історико-літературних статтей. Павло Михед вдається до спроби представити біографію Гоголя як історію свідомого та послідовного втілення ідеї апостольського служіння, що завершилася поразкою письменника. Джованна Сьєдіна порівнює українську й російську редакції «Чорної ради». До найкращих у номері належить змістовна розвідка Віктора Жибуля про формальний експеримент у творчості українських і білоруських футуристів, хоча її автор і помиляється, пов’язуючи початок українського футуризму з виступом Михайля Семенка (1914), а не «Огняною свитою» Василиска Гнєдова (1913). Вправно написану статтю Олени Бистрової присвячено такому невдячному і суто схоластичному завданню, як зіставлення «Віршів до Чехії» Цвєтаєвої і Тичининого «Похорона друга», – ясно, що нічого науково цінного таке зіставлення не дало, хоча принагідно авторка висловила низку більш-менш слушних міркувань з приводу як цвєтаєвського циклу, так і поеми Тичини.

Осібно стоїть цікава стаття Сергія Білоконя про шевченкознавчі праці мистецтвознавця Федора Ернста.

Микола Павлюк влучно дезавуює прикриту «патріотичною» риторикою фахову некомпетентність Григорія Аврахова, якої той припустився в недавній републікації спогадів Якова Полонського про Шевченка на шпальтах «СіЧі» (див.: «Критика», 2004, ч. 6, с. 27). Проте редакції журналу практика такого роду самопальних передруків, маскованих під останнє слово вітчизняного джерелознавства, вочевидь припала до смаку, тож у цьому числі вона вміщує Перетцову рецензію на перший том «Історії української літератури» Грушевського, яку підготувала з рукопису Леся Рева. Те, що саме цей текст надруковано 1925 року в «Україні» і фахівцям він добре відомий, п. Реву анітрохи не бентежить: вона щиро вважає, що публікація у провідному українському історичному журналі 1910-х – початку 1930-х років «залишалася недоступною для дослідників». Коментуючи рецензію, п. Рева плутає Перетцового учня, філолога-медієвіста Сергія Бугославського з польським істориком Бугославським і гадає, що «Повість про Акира Премудрого» досліджував не сходознавець Васілій Грігорьєв, а поет Аполлон Грігорьєв. Певно, дослідниця не зуміла доступитися не тільки до журналу «Україна», а й до «БСЭ».

У розділі рецензій привертає увагу черговий відгук про збірку статтей Віталія Дончика «З потоку літ і літпотоку», цього разу з пера Сергія Квіта. У четвертому числі «СіЧ» уже відзначила появу книжки свого колишнього головного редактора 11-сторінковою рецензією Ігоря Моторнюка – але для хорошої людини зайвої рецензії не шкода.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!