За наукової редакції Євгена Головахи та Олександра Стегнія. Соціологічна культура: числа і смисли. Матеріали Міжнародних соціологічних читань пам’яті Наталії Вікторівни Паніної

Данило Євтухов ・ Жовтень 2013
Київ: НАН України; Інститут соціології НАН України, 2011.

Окрім розвідок і висновків досвідчених фахівців із багатим досвідом теоретичної та емпіричної роботи, ця збірка, що є більш ніж сучасним проговоренням світоглядних питань соціології в середовищі українських суспільствознавців, містить чотирнадцять есеїв молодих соціологів.

Адаптація багатьох представлених візій до повсякденної мови та популярних форм сприйняття є цілком на часі. Адже чимало наведених фактів і запропонованих бачень – творення об’єктивного знання із застосуванням фантазії; вплив часопросторовости на мовлення суб’єкта і вплив суб’єкта на часопростір; множинність українських мовно-етнічних і ціннісних ідентичностей тощо – є реальністю, в Україні очевидною, на жаль, тільки для компетентних знавців.

Найбільша за обсягом стаття, прикметна ґрунтовним підходом до моделювання ідентичности для кількісних досліджень, є результатом співпраці трьох авторів: Романа Ленчовського, Володимира Паніото і Валерія Хмелька.

Статті Андрія Горбачика та Сергія Дембицького докладно розповідають про основні вади соціології на постсовєтському просторі загалом. Зокрема це зловживання стандартними кількісними методами, що загалом девальвує цінність даних задля зручности у звітуванні замовникові. А ще – іґнорування засобів сучасної соціології, поширених у розвинутих країнах, – тут ідеться про нехтування розмаїтими змішаними та суто якісними методами, незручність у здійсненні експериментів, страх перед оцінковими дослідженнями та створенням соціологічних наративів.

Інші молоді соціологи зіставляють фантазію та об’єктивне знання, показуючи, що баланс між застосуванням першого та другого в соціологічних дослідженнях може давати справді цінну соціологічну інформацію. Адже саме фантазія, за всієї важливости об’єктивних знань для наукового підходу, дає змогу визнати реально наявні проблеми й зактуалізувати можливості.

Молоді соціологи обґрунтовують ці твердження як викладками з праць визначних соціологів, так і пізнавальними наративами популярних і визначних літературних творів.

Можливо, саме для «окультурення» широкої авдиторії есеїстам-соціологам не досить додавати актуальні та релевантні до теми факти й цікаві гіпотези, узагальнення, і навіть самим застосовувати передачу інформації мистецько-художніми засобами, або ж додавати трохи критичної «жовтухи» з українського соціологічного сьогодення чи промовисті деталі з буденного життя тих мислителів і практиків, на чиї висновки і життєві шляхи автори покликаються.

Окрім теоретичного аналізу засад соціології, збірка містить і безпосередні дані практичних досліджень. Але форма та метод викладу деяких із них свідчать про ті ж проблеми, які зачіпають самі дослідження. Приміром, Наталя Костенко порівнює криву посилань у конкурсних академічних працях «на материалы на русском/украинском» із кількістю посилань «на иностранном».

Та врешті віриться, що в якийсь момент збентеженому тонові того ж російськомовного матеріялу про взаємини лінґвоетнічних груп населення знайдеться гарний україномовний переклад. Адже наведені дані кажуть, що саме україномовні групи відчувають певну напругу в сприйнятті російськомовности, яка домінує в багатьох сферах суспільного життя, зокрема в науці.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!