Mark Edele. Soviet Veterans of the Second World War. A Popular Movement in an Authoritarian Society, 1941–1991

Ірина Склокіна ・ Червень 2012
Oxford and New York: Oxford University Press, 2008.

Марк Едель, науковець німецького походження, що нині працює в університеті Західної Австралії, пропонує цікавий підхід у досліджуванні впливу Другої світової війни на радянське суспільство. Автор звернув увагу на соціяльну категорію ветеранів і ветеранський рух, і поряд з аналізом питань, що їх уже розглядали інші дослідники (як-от повернення радянських вояків, також і військовополонених, суспільно-політичні зміни повоєнного часу тощо), Едель аналізує теми менш розроблені: демографічні характеристики колишніх фронтовиків (вікову і статеву структуру), їхнє соціяльне становище та шляхи реінтеґрації, а також зміни в соціяльній політиці, тісно пов’язаній із політикою пам’яті про війну. Окремої уваги варті сторінки, присвячені непростому ставленню у повоєнний час до жінок-ветеранок, яких незрідка зневажливо зараховували до категорії «похідно-польових дружин».

Автор докладно розглядає громадський рух ветеранів, який поступово зробився одним із провідних чинників формування образу війни в СРСР. Едель аналізує інституційне оформлення ветеранських організацій, зміни в їхніх цілях і тактиці, трансформації офіційного бачення ролі ветеранського руху, які зрештою перетворили ветеранів на особливу упривілейовану групу. Дослідник спростовує поширену тезу, нібито колишні фронтовики, особливо комуністи, автоматично зразу по війні посіли найкращі посади, зокрема й керівні, та мали пріоритетне забезпечення.

Політика радянського керівництва щодо ветеранського руху розвивалася від спершу стримування, а далі й заборони на створення низових ветеранських організацій за часів Сталіна – до обмеженого дозволу та використання їх у зовнішній пропаґанді за часів Хрущова і, зрештою, дозволу на створення цілої структури ветеранських організацій по всій країні за Брєжнєва. Протягом 1970–1980-х років, каже Едель, колишні учасники війни перетворилися з групи з особливими правами (entitlement community) на статусну групу і зрештою на «корпоративну групу». При цьому поступово відбувалося поєднання колишніх фронтовиків із групами ветеранів праці, героями соціялістичної праці, а насамкінець – зміна ідентичности «пенсіонера» і взагалі будь-якої людини старшого віку на «ветерана».

Проте, вважає Едель, навіть у період «застою» цілі влади та самих ветеранських організацій були виразно відмінними. Влада прагнула радше демонструвати наявність ветеранського руху, подібного до тих, що існували в усіх европейських країнах після війни, і мати з нього пропаґандистський зиск; натомість ветерани прагнули взаємної допомоги та солідарности, зокрема і для розв’язання соціяльно-побутових проблем. Таке протиставлення влади та ветеранів як «народного руху» – теза суперечлива і дещо загострена, та й сам автор визнає, що протиставляти радянську владу і ветеранів, що так багато доклали сил на підтримування радянського патріотизму (зокрема – через культивування міту війни), не випадає.

Едель не вбачає якихось глибших відмінностей між ветеранами окремих республік, для нього вони всі є «радянськими» незалежно від етнічного походження, хоча він і аналізує чисельність у радянській армії солдатів із різних республік. Напевно, із цим можна пов’язати й окремі курйози, як от згадку про «Куйбишевську область України» (с. 26). Проте відомості про особливу активність ветеранських організацій у перші повоєнні роки саме в УРСР є цікавими – як припускає автор, у цей період їм, хоч і приховано, патронував сам Хрущов.

Автор рясно використав архівні джерела, пресу, деякі зразки художньої літератури, спогади, подекуди він розлого й захоплено переказує цілі життєві історії окремих мемуаристів.

Дослідження особливо цікаве з’ясуванням зв’язку пропаґанди із соціяльною політикою і наголошенням суто практичних, матеріяльних повсякденних інтересів як одного з чинників участи в утвердженні певного бачення минулого.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!