Олександр Боронь. Спадщина Кобзаря Дармограя: джерела, типологія та інтертекст Шевченкових повістей. Монографія

Редакція Критики ・ Квітень 2018
Київ: Критика, 2017.
496 с. ISBN 978-966-8978-94-4

Монографію літературознавця, завідувача відділу шевченкознавства Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України Олександра Бороня присвячено комплексному аналізу прозової спадщини Тараса Шевченка. Як наголошує автор, Шевченкову прозу досліджено істотно менше, ніж поетичний доробок; це спричинилося до того, що цілий пласт національного письменства опинився ніби за межами літератури. Тому детальне вивчення інтертекстуальних зв’язків між повістями Шевченка та українською прозовою традицією, російською повістю 1830–1840-х років, а також західноевропейською (англійською, французькою і німецькою) прозою стає актуальним дослідницьким завданням.

У вступі подано авторове розуміння співвідношення методологічних принципів компаративістики та інтертекстуальности і наголошено застосування методу інтертекстуального аналізу, який дає змогу осягнути ті чи ті аспекти, які не надаються до опису через такі традиційні терміни компаративістики, як літературні зв’язки, літературна спадкоємність тощо. У першому розділі вміщено детальну характеристику всіх дев’яти Шевченкових повістей, перші три з яких («Княгиня», «Наймичка», «Варнак») написано на сюжети однойменних чи майже однойменних («Княгиня») поетичних творів. Утілені в прозі, ці сюжети зазнали трансформацій, збагатилися епічними подробицями, позафабульними відступами тощо. Розглянуто питання про стилістичну приналежність Шевченкових повістей: їх означено як близькі до романтизму, що успадкував від сентименталізму його традиційні жанрові різновиди. Із другого боку, дидактизм, наявність моральних настанов, чіткий поділ персонажів на дві антагоністичні групи дають підстави зараховувати повісті до просвітницького реалізму.

У другому розділі розглянуто зв’язки Шевченкової прози з українським письменством, зокрема, з повістями Григорія Квітки-Основ’яненка («Сердешна Оксана» і «Предания о Гаркуше»), Євгена Гребінки («Кулик», «Записки студента», «Доктор», «Сила Кондратьев»), ранніми творами Пантелеймона Куліша («Михайло Чарнышенко», «Черная рада», «Алексей Однорог»).

Третій розділ монографії присвячено питанню про стосунок повістей Шевченка до російської літератури, поміж іншого, і доробку авторів українського походження. Приміром, повість «Варнак» проаналізовано в контексті оповідей Василя Наріжного й Ореста Сомова про «шляхетного розбійника», «Музикант» – у контексті російських повістей 1830– 1840-х років про музичне мистецтво, «Художник» – у контексті повістей того ж періоду про малярське мистецтво. Також тут розглянуто перегуки Шевченкової прози з повістями Івана Панаєва «Онагр» і «Матусин синок» та комплексно описано загалом її російський інтертекст. На думку автора, підстав узалежнювати Шевченкову прозову творчість від російської словесности немає, зокрема й тому, що в тематичній розбудові повістей письменник спирався передовсім на власний життєвий досвід.

У четвертому розділі окреслено панораму зв’язків Шевченкових повістей із західноевропейськими літературами і показано, що найбільше той покликається на англійське письменство. На основі аналізу лектури письменника, що її автор систематизує у прикінцевому додатку, розписуючи за роками зміст журналів «Библиотека для чтения», «Отечественные записки» і «Современник», дослідник доводить, що Шевченко знав (у російських перекладах) такі твори Дикенса, як «Ніколас Ніклбі», «Дейвід Коперфілд», «Домбі і син», «Холодний дім» тощо. Також простежено зв’язки Шевченкових повістей із творами Волтера Скота, Олівера Ґолдсміта, Джонатана Свіфта, Даніеля Дефо, Семюела Ричардсона, Шевченкову рецепцію французької прозової традиції (Оноре де Бальзака, Жорж Санд, Ежена Сю), а також творів Ґете і Шилєра.

Видання підготовано у рамках науково-видавничої програми Інституту Критики за підтримки Українського наукового інституту Гарвардського університету, Наукового товариства імені Шевченка в Америці та Інституту джерелознавства НТШ-А та за сприяння Фонду Бориса Ложкіна (Україна).

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!