Іван Дзюба. Спогади і роздуми на фінішній прямій

Дар'я Семенова ・ Лютий 2010
Київ: Криниця, 2008.

Безмежна самоіронія та вічний, незламний ідеалізм – ось що найбільше впадає в очі в оповіді Івана Дзюби про перипетії власного життєвого шляху – від перших особистих романтичних досвідів до становлення критичної позиції щодо політичного ладу у країні Рад. Поряд із голосом мемуариста, уважного й готового слухати й чути, гомонять інші голоси: у Дзюбиних записниках відлунюють дискусії з товаришами та колеґами навколо інтелектуальних «задачок», що їх запропонували книжки, чути й голоси зовсім випадкових людей – відбитки мінливої дійсности, що їх ретельно занотовує автор, голоси напівзниклого вже світу, зразки народної мовної творчости, які роблять книжку неоціненною скарбничкою також для фразеологів і стилістів.

Перед читачем постають цілком полюдськи, без зайвого патосу й сентиментів описані передвоєнний та повоєнний побут робітничого селища на Донбасі, атмосфера Сталінського педінституту, київські кола творчої та наукової інтеліґенції, вимушене знайомство з тюремними розпорядками. За переказами з життя кількох поколінь власної родини прозирають іще кілька пластів цілком спільної, а не лише приватноспецифічної історії українського народу на різних територіях, а читаючи уважно спостережені й прискіпливо занотовані оповідки про долі цілком конкретних, з іменами і прізвищами, людей, важко не перенестися до міркування про загальні тенденції, що стояли за видимими звичайному спостерігачеві подіями: непоясненними зникненнями з обрію сусідів чи незрозумілими й абсурдними проявами роботи бюрократичної машини...

Ретельна і цікава біографічна довідка від Миколи Жулинського дозволяє розставити хронологічні віхи раптом заблукалому в перипетіях різних десятиліть читачеві, а сам мемуарист прощається з читачем хіба що тимчасово – обіцяючи наступні частини роздумів на фінішній прямій.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!