Мойсей Фішбейн, Тимоті Снайдер, Ярослав Грицак, Андрій Портнов, Анджей Еліаш, Олександр Мотиль, Микола Рябчук, Зенон Когут, Іван-Павло Химка, Пер Андерс Рудлінг, Марко Левицький, Володимир В'ятрович. Страсті за Бандерою

Євгенія Сакал ・ Березень 2014
Київ: Грані-Т, 2010.
Упорядники Тарік Сиріл Амар, Ігор Балинський, Ярослав Грицак

До книжки «Страсті за Бандерою» слушно застосувати означення «постмодерна». У ній зустрілися не лише тексти зовсім різних жанрів (академічні статті, есеї, листи до редакцій), а й зовсім різні автори: від істориків різної міри наближености до проблеми, публічних інтелектуалів і журналістів – аж до онука провідника ОУН. Тут зібрано тексти дискусій про Степана Бандеру та ОУН і УПА, які протягом 2009–2010 років точилися зокрема й на сторінках «Критики» (див., наприклад, статті «Неуникний Бандера»  Володимира Кулика та «Контекстуалізація Степана Бандери» Андрія Портнова, ч. 3-4 за 2010 рік), а також в «Edmonton Journal», на сайті Західної аналітичної групи, в інтернет-виданні Zaxid.net.

Поштовхом до дискусій стала стаття Дейвіда Марплза, оприлюднена в «Edmonton Journal» у лютому 2010 року. Вона збурила й українських діяспорних істориків – Зенона Когута, Івана-Павла Химку («Критика» ознайомила своїх читачів із їхнім діялогом: див. ч. 3-4 та 7-8 за 2010 рік), і західних дослідників – Пера Андерса Рудлінґа, Тимоті Снайдера (його виступ «Фашистський герой у демократичному Києві» також надруковано у ч. 3-4).

Стежачи за грою арґументів, можна зауважити, які саме закиди систематично залишаються без відповіді. Одним із таких питань є, наприклад, добровільна участь євреїв у структурах ОУН, а отже, і проблема «ідеології» єврейських погромів. Певною вадою «постмодерного» підходу є те, що багато арґументів доводиться брати на віру, бо часто в текстах немає посилань на джерела.

Зате є повний спектр актуальних оцінок Бандери й ОУН-УПА: від переконання, що українцям варто повністю відмовитися від цього символу, визнавши за ним фашистське минуле (Химка, Снайдер, Рудлінґ), до поміркованіших позицій, відповідно до яких Бандера, попри всі злочини, є символом антиколоніяльної боротьби (Ярослав Грицак, Микола Рябчук, Анджей Еліаш, Олександр Мотиль, Андрій Портнов), та його ґлорифікації (Володимир В’ятрович, Володимир Кулик, Марко Левицький). У центрі суперечок опинилося питання єврейських погромів, тоді як на узбіччі лишилися волинська трагедія та винищення українців українцями. Видається, що питання українських жертв ОУН-УПА та добровільности самої участи у повстанській армії ще потребує досліджень та обговорень. Прикметно, що наголос на потребі рахуватися із сучасними політичними контекстами властивий переважно українським (почасти польським) інтелектуалам, які вочевидь і досі вбачають у праці історика захист національних інтересів.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!