Федір Вовк. Студії з української етнології та антропології: нова редакція

Анна Кудінова ・ Квітень 2017
Харків: Видавець Савчук О. О., 2015.

Праця є препринтом дослідження українського антрополога й етнолога Федора Вовка. Її доречно оцінювати у контексті доробку Вовка та упорядників — етнологинь Олени Таран, Світлани Маховської, Юлії Буйських і видавця Олександра Савчука.

У передмові Таран зазначає, що Вовк, слухаючи впродовж вісімнадцяти років лекції провідних французьких фахівців з антропології, з часом зосередився на українському матеріялі, а після захисту в 1905 році докторської дисертації «Скелетні видозміни ступні в приматів та в людських рас» викладав антропологію у Санкт-Петербурзі. Свої праці підписував як Волков, проте його науковому доробкові не властиві російськоцентричні погляди.

До видання ввійшли дві праці, перекладені з російської мови («Антропологічні особливості українського народу» та «Етнографічні особливості українського народу» 1916 року), і два тексти, перекладені з французької («Шлюбний ритуал та обряди на Україні» 1892 року й «Сани в похоронному ритуалі на Україні» 1896 року).

Вовк стверджував, що мова не є надійною антропологічною ознакою, адже вона може зникнути або її може замінити інша мова. Однак на підставі аналізу говірок він дійшов висновку, що українці є переважно високорослими, темноокими, темноволосими й круглоголовими. Спираючись на лінґвістичні напрацювання російського науковця Алєксєя Шахматова про поділ східних слов’ян на три групи (північна, середня, південна) в часи Київської Русі, він зробив висновок, що білоруси зазнали литовських впливів, українці — тюркських, а росіяни — фіно-угорських. Транслюючи ці спостереження в антропологію, було виокремлено відмінність українців від росіян та білорусів в антропологічних параметрах і детально описано їх у таблиці.

Науковець проаналізував господарство, народну техніку і знання, транспорт, їжу, одяг, архітектуру, вірування та обряди українців. На думку етнологині Буйських, Вовк уперше перейшов від однобічного опису фольклору, не розглядаючи матеріяльної культури та побуту, до систематичних досліджень, ілюструючи висновки матеріялами найновіших етнологічних і антропологічних досліджень.

У студії про шлюбний ритуал Вовк повністю описує шлюбні церемонії в Україні. Він вдається до порівняльної етнології, характеризуючи схожість українців не лише зі слов’янськими народами, а й із народами Евразії та Африки. Науковець ілюструє кожен обряд текстами пісень, порівняннями з обрядами інших народів. Для прикладу, він доводить, що звичай публічно демонструвати доказ дівочої цноти давній і поширений не лише серед індоевропейських, а й серед семітських народів. Весільний прапор, як правило, був червоного кольору (хустина, стрічка, пояс). У наш час на Поділлі пляшку випитого шампанського прив’язують до дерева червоною стрічкою. У примітках подано аналіз традиційних і трансформованих звичаїв весільної обрядовости, що його здійснила етнологиня Маховська на підставі зібраних матеріялів польових етнографічних досліджень.

Характеризуючи ті чи ті сфери побуту й антропологічні параметри, науковець охоплює хронологію від палеоліту до початку ХХ століття. Наприкінці книжки упорядники подають принциповий висновок науковця, що український народ на території свого розселення, попри іноетнічні впливи, є етнічним цілим, окремим від інших слов’янських народів.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!