Сергей Аверинцев. Стихи духовные

Редакція Критики ・ Листопад 2001
Київ: Дух і Літера, 2001.

Відсутність метафор, окрім найпростіших і найканонічніших, надає прямизни потокам мовлення; напрямок дає адресат. Як «Сповідь» Авґустина чи інші подібні твори, книжку спрямовано до Бога, через що утворюються відомі «парадокси сповідальної прагматики». За цих обставин завдяки почасти дидактизації, почасти естетизації додається ще розімкненість у бік читача – недостатня на думку споживача культурного продукту, надмірна з погляду автора «духовних віршів». Указувати на «вплив Рільке» в поетиці Авєрінцева – все одно, що вказувати на «вплив Біблії» чи «вплив російської поезії», та можна зауважити деякі риси, породжені менш загальними обставинами, а саме: вади цієї збірки є вадами професорської поезії. Відмова від арсеналу наукових понять і чистоти мислення – це вже жертва, про котру професор гадає, що ціною її він перейшов од нормального мовлення до людського, у цьому випадку – до поетичного. Однак дискурсивна практика поезії має ще кілька особливостей, крім простоти й непевності змісту, на котрі версифікатору треба зважати. Втім, книжка справді цікава, незвичайна і ні в якому разі не може бути зіґнорована.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!