Віталій Левун, Людмила Таран, Ігор Римарук.... Сучасність. 2004, № 1

・ Березень 2004

Головною, принаймні за обсягом, публікацією літературного відділу першого цьогорічного числа «Сучасности» став роман київського прозаїка Віталія Левуна «Розваги водяника у місяцеву повню», нехитро взорований на апробовані часом традиції химерної прози. Автор майже «по-джойсівськи» задався формальним надзавданням обіграти у своїй оповіді силу-силенну народних прислів’їв і приказок, та не зчувся, як став заручником власного творчого методу. А відтак опинився однаково далеко як від «свого» Шевчука, так і від «чужого» Маркеса.

Поетичну добірку числа складають двійко імен із вісімдесятницької когорти, що її дев’яностики невдячно скинули з пароплава сьогодення, однак не «Сучасности». Втім, коли чергове багатослів’я «вертикальної душею» Людмили Таран, обтяжене хворобливим еротизмом, направду викликає лише сприкрення й досаду, то лапідарний «Star-crossed» Ігоря Римарука вкотре тішить шляхетним артистизмом справжнього майстра, певного ваги кожного власного слова.

Традиційною для часопису стала публікація матеріялів, присвячених осмисленню долі й творчости Василя Стуса. Нове число пропонує есей Ігоря Маленького, в якому автор міркує про «космологію людської особистости і духу у взаємовіддзеркалених всесвітах» поета. Прикметно, що у власній оцінці рецепції постаті Стуса за проминуле десятиліття Маленький чи не першим гидливо відкидає традиційний арсенал політкоректности, відверто констатуючи: суб’єктивним фактором недостатньо глибокого сприйняття і нерозуміння творчости поета критикою 1990-х «стало її надмірне захоплення пустопорожніми балаганними “бубабізмами”, “новодеґенераціями”, сопливо-полюційними “жаданізмами” та іншою одноденною літературною піною».

В рубриці «Суспільне життя» Юрій Шаповал розмірковує про спадщину Сталіна в контексті радянської історії, Сергій Грабовський – про міт Переяславської ради і його відлуння, а Микола Рябчук – про (без)відповідальність сьогоднішніх інтелектуалів.

Редакція також продовжує публікувати спомини двох шістдесятників – Ірини Жиленко та Василя Лісового.

Біля «Книжкової полиці» Олеся Омельчук ділиться враженнями від монографії Віри Агеєвої «Жіночий простір», а Микола Горбаль сумлінно рецензує роман Анатолія Дністрового «Місто уповільненої дії». Максим Стріха оглядає покажчики бібліографії Григорія Кочура й Миколи Лукаша.

Володимир Грабовський намагається бодай побіжно окреслити постаті сучасного мистецького життя Дрогобича – Левка Микитича, Сергія Ридванецького, Ярослава Даниліва й інших.

С.С.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!