Роберт Музіль. Сум’яття вихованця Терлеса

Редакція Критики ・ Липень 2002
Київ: Юніверс, 2001.

Коли зоря посмертної Музілевої слави тільки сходила, «Літературний додаток» до «Таймс» назвав його «найменш відомим із великих письменників нашої доби». Таке траплялося і з іншими. Але для австрійців це – доля. І причиною тому, як уже відомо, була не лише байдужість, духовна інертність батьківщини, а й поведінка самих австрійських письменників. Аж ніяк не позбавлений марнославства, зовсім не байдужий до успіху, Музіль наче на зло іншим і собі все чинив так, аби популярність його оминала.

Роман «Сум’яття вихованця Терлеса», якого переклав для українського читача Юрко Прохасько, відкриває серію музілівських «душевних пригод», останньою з яких був величезний роман «Людина без властивостей».

Книжка вийшла в серії «Австрійська література XX сторіччя».

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!