Юрій Андрухович. Таємниця. Замість роману

Наталя Якубчак ・ Червень 2007
Харків: Фоліо, 2007.

В українському медійному просторі поява книжки рідко стає «інформаційним приводом», до якого скликають прес-конференції та готують прес-релізи. А от про новий Андруховичів замістьроман Україна дізналася з вечірнього випуску новин. І хай повідомлення не було настільки сенсаційним, щоб очолити ієрархію подій, того дня література здобула переконливу перемогу над політикою та спортом.

Найбільшою таємницею в розмовах довкола книжки виявилася загадкова постать німецького журналіста і його не менш загадкова смерть. Підстав для сумнівів багато: важко повірити в те, що німецький журналіст настільки обізнаний із творчістю Андруховича, що цитує з пам’яті його твори; що він так зацікавлений у цьому українському письменникові, текстах і контекстах його життєтворчости, що бере з ним таке велике інтерв’ю. Що він, маючи на думці оприлюднити цикл автобіографічних розмов, як і годиться, по авторовій смерті, помирає раніше, встигнувши передати Андруховичеві диски із записами. Історія занадто гарна, щоби бути правдивою. Та питання містифікації, здається, є тільки приводом поговорити про текст.

Наситившися досвідом вплетення автобіографії у фікційний світ, Андрухович приходить до фікційної автобіографії (фікційної не в значенні несправжньої, а в сенсі вигаданої, наративізованої, реконструйованої та сконструйованої). Хоч би що казали критики, але цьому чоловікові добре вдається розповідати історії, а історію свого життя – і поготів. Дослідники читацької рецепції зазначають, що читання досягає мети, якщо читач ототожнює себе з головним героєм. Так от, читаючи Андруховичеву біографію, починаєш замислюватися над своєю, продумувати своє життя у формі нарації. Цей текст, окрім насолоди від читання, приносить нове бачення біографії.

Відколи вперше почуєш голос Андруховича, текст насичується його інтонаціями, мелодикою і манерою. Особливо звучним є текст, породжений уголос (чи той, що імітує розмову), – важко позбутися враження, що підслуховуєш/підглядаєш інтимний діялог. Набагато природніше було би, якби «Таємниця» спершу вийшла в авдіоформаті, у двомовній версії – німецькому ориґіналі й українському перекладі. Хоча хто наважився би читати запитання Еґона Альта?

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!