Klemens Büscher. Transnationale Beziehungen der Russen in Moldova und der Ukraine. Ethnische Diaspora zwischen Residenz- und Referenzstaat

・ Серпень 2005
Frankfurt am Main: Peter Lang, 2004.

Німецький політолог Клеменс Бюшер досліджує етнічні конфлікти в двох пострадянських країнах із погляду міжнародних відносин. У вступі він зазначає, що від часів Вестфальського миру міжнародні (internationale) відносини були передусім відносинами між національними державами (inter-nationalstaatliche), проте зазнавали також впливу недержавних акторів, діяльність яких не обмежувалася територією певної держави. Теорія міжнародних відносин намагалася в останні десятиліття врахувати цю обставину, запровадивши поняття сполучної групи (linkage group), яке ставить дії транснаціональних акторів у контекст міждержавних відносин. До цих груп належать, зокрема, й етнічні діяспори, інтереси та дії яких і щодо яких сполучають ту державу, де вони живуть, із тією, що з нею їхні члени пов’язують себе культурно або й уважають за свою батьківщину.

Бюшер аналізує діяльність і вплив пострадянської російської діяспори (особливої бодай тим, що вона тільки-но починає розвивати відповідні структури й зразки ідентифікації та поведінки) в Молдові й Україні, двох сусідніх, однак досить різних державах – не тільки за розміром країн і діяспор, але також за історією та сучасним станом відносин між російським населенням і титульним, а також між цими державами та Росією. Емпірична частина його праці складається з трьох розділів, присвячених відповідно політиці Росії та становищу й впливу російських діяспор у Молдові й Україні. В першому з них він розглядає російську політику щодо інших пострадянських країн та місце «захисту співвітчизників» у формуванні «патріотичного» консенсусу російських еліт. У двох наступних розділах автор аналізує особливості російської діяспори у відповідній країні та її місце в етной зовнішній політиці держави (перш за все її відносинах із Росією). Природно, особливої уваги надано придністровському конфліктові в Молдові та кримському в Україні, що були важливими інструментами Москви у використанні російської діяспори задля впливу на нові незалежні держави й водночас випробуванням моделей організації пострадянської системи міждержавних і транснаціональних відносин.

Емпіричний аналіз охоплює період 1992–1998 років, що можна вважати виправданим із огляду на поступове зменшення ролі Москви в етнополітичних відносинах у сусідніх державах та ролі російської діяспори у відносинах між цими державами та Росією. Втім, як показує вплив Кремля на нещодавні українські вибори, зокрема використання етнокультурного чинника, перетворення постімперських відносин на міжнародні ще не закінчилося, тож Бюшерова історія мусить мати продовження.

В.К.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!