Сергій Жадан. Цитатник

・ Вересень 2005
Харків: Фоліо, 2005.

«Фоліо» презентувало стару-нову книжку Жаданових поезій «Цитатник» (використану назву здебільшого силабо-тонічної збірки десятирічної давнини знову концептуалізовано: для цього видавці навіть потривожили прах Мао та червону зірку).

Найпікантнішим у книжці є те, що вона сьогодні, хоч як це дико може звучати щодо тридцятиоднорічного письменника, є підсумком поетичної творчости Жадана. Бо ж це якщо не «зібрання творів», то щонайменше «вибране». «Цитатник» містить усі найвідоміші та «найетапніші» вірші (окрім тих, що ввійшли до «Критиківської» збірки «Історія культури кінця століття»), й тут величезним плюсом видання є дуже вдала структура книжки. Розділи відтворюють головні збірки Жадана минулих років: «Цитатник» (1995), «Пепсі» (1998), «Балади про війну і відбудову» (2001), «Мері Крістмас, Джізус Крайст!» (2001), «У.Р.С.Р.» (2004), окремими розділами подано й тексти, що не ввійшли до названих збірок. Отож зацікавлений читач може сформувати обґрунтоване уявлення про творчу біографію одного з найвидатніших – і це вже визнаний факт – авторів сучасної української літератури.

Найочевидніша тенденція Жаданової еволюції – поступовий поетів відхід від «традиційної» силабо-тоніки до «новаторського» верлібру. Її підкреслює й доволі доречна патосна цитата з Олександра Бойченка на останній сторінці обкладинки про «убивство силаботоніки», «вірші, що структурою нагадують хмари» та «безнадійно застуджене горло».

З часом можна завважити й певну «американізацію» та «риторизацію» поетичного висловлювання, зміну ритмічних і формальних пошуків на акцентування логічно-смислових зв’язків, розростання періодів мовлення, посилення емоційности й сентиментальности, стабільну активність альтернативно-християнських мотивів тощо.

Цікавим фактом є внесення до «Цитатника» тексту, що його умовно можемо означити як лібрето, а ще краще – назвати «літературною ілюстрацією» до вистави «Щасливого Різдва, Ісусе» харківського театру «Арабески»; сам Жадан, натомість, означив його як «вертеп». Особливо важливим публікування «Щасливого Різдва» видається на тлі майже задекларованої смерти української драматургії, бо ж маємо текст, пов’язаний із цілком успішним театральним втіленням.

Завершують «Цитатник» дві прозові мініятюри «Мій Баден-Баден» і «Моя безумна бісексуальна подружка», а також післямова Юрія Андруховича «Станси для Сергія», взята зі збірки «Балади про війну і відбудову».

X. Вильовий

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!