Войцех Тохман. Ти наче камінь їла

Людмила Наконечна ・ Грудень 2012
Київ: Наш час, 2009.
Переклад з польської Андрія Бондаря

Книжку польського журналіста Войцеха Тохмана «Ти наче камінь їла» присвячено війні в Боснії та Герцеґовині 1992–1995 років. Бої минули, проте залишили незагойний слід у душі кожного, кому пощастило не загинути. «Люди, які там були, не забувають про це ні на мить. Нема полегшення», – лунають слова на могилі замордованої дівчини, яку мати має змогу поховати лише через вісім років після війни. На цьому похороні заборонено плакати, бо не можна показати вбивці свого горя. А він, якщо сам живий, десь тут, кати і жертви живуть поруч, боснійські та сербські діти знову разом ходять до школи, проте підписаний у Дейтоні мирний договір не може стерти в душах біль, розпач, неприязнь і взаємні звинувачення.

Тохман оповідає про повоєнний час, коли група науковців на чолі з доктором Евою шукає масові поховання мусульман, убитих під час «етнічних чисток». Рідні загиблих їздять за експедицією, маючи надію в котромусь із численних могильників знайти останки сина, чоловіка, брата, батька… – і пригадують, переповідають, наче щодня заново переживаючи свої трагедії.

Тохманів жанр – репортаж – не передбачає метафоричного письма і гучних слів, він визнає лише факти. Лунають тільки голоси очевидців. Лячно й моторошно переходити від розділу до розділу, кожен наступний рядок несе в собі несамовите передчуття жаху, острах ступити на заміноване поле, перечепитися за тіло чи кістки, які ще не розпізнала доктор Ева.

Єдиний закид авторові, що виникає на певному етапі читання: невже війна була така однобока? Невже гинули тільки боснійські мусульмани, а вбивали тільки серби? Невже геть усі серби такі жорстокі та бездушні, як це описує Тохман? Невже геть усі вони безжально катують полонених і брутально лаються, навіть діти, а на повоєнних виплатах заробляють тільки сербки? Адже війна – це завжди обопільна жорстокість, і вина за трагедію падає на обидві сторони, і скорбота, врешті, залишається в серці кожного.

І ми все це знаємо – то чому ж усе це повторюється знову і знову?

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!