Упорядник та відповідальний редактор Елеонора Соловей. «У мерехтінні найдорожчих лиць». Згадуючи Михайлину Коцюбинську

Юлія Бентя ・ Лютий 2015
Київ: Дух і Літера, 2012.

Книжка спогадів побачила світ за рік після смерти Михайлини Коцюбинської (1931–2011) — літературознавця і критика, знакової постаті українського шістдесятництва. Дуже різні спогади про Коцюбинську залишили люди, що спілкувалися з нею в різні періоди життя дослідниці, і водночас у них можна знайти так багато сутнісно спільних «лейтмотивів». Їх лаконічно «конденсує» Іван Дзюба, називаючи свою колеґу представницею романтичного періоду шістдесятництва, рафінованим літературознавцем і символом спадковости української інтелектуальної традиції. Інші дописувачі згадують про «прямостояння» Михайлини Хомівни та її вороже ставлення до «одноклітинного» патріотизму, зіставляють Коцюбинську з «фортецею людської вірности і порядности» (Євген Сверстюк).

Боґуміла Бердиховська, згадуючи про роботу над книжкою «Бунт покоління. Розмови з українськими інтелектуалами» (українською вийшла 2004 року), героями якої є Іван Дзюба, Михайло Горинь, Микола Рябчук, Євген Сверстюк та Михайлина Коцюбинська, називає за найвагоміше досягнення Коцюбинської зібрання творів Василя Стуса. Галина Бурлака зупиняється на архівній діяльності 1990–2000‑х років в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка («Чимало нових надходжень описала й сама Михайлина Хомівна, хоч, звичайно, могла цього й не робити — багато хто з літературознавців вважає опис архівів працею марудною й непрестижною»). Мирослава Пінковська і Роксоляна Свято згадують про драматичні останні місяці життя Коцюбинської. Володимира Вознюка, Ірину Волицьку, Віру Вовк, Олю Гнатюк, Лесю Демську-Будзуляк, Ірину Жиленко, Романа Корогодського, Любу Маринович, Василя Овсієнка, Олександра Шамоніна та інших (загалом майже 50 текстів спогадів!) єднали з Коцюбинською дружньо-родинні стосунки, спільна мета, переломні життєві епізоди. Одним вона замінила матір, іншим дала путівку у творче та фахове життя.

У розділі «Публікації» Елеонора Соловей зібрала не друковані за життя тексти Коцюбинської (зокрема її промову на могилі Бориса Антоненка-Давидовича та розлоге інтерв’ю Євгена Захарова з Михайлиною Коцюбинською, записане 1997 року за програмою збирання джерел правозахисного руху в Україні в 1950–1980-х роках). Епістолярний блок представлено листуванням із Наталею Пилип’юк, Опанасом Заливахою, Надією Світличною, Леонідом Плющем та Елеонорою Соловей (чимало текстів листів Коцюбинської подають автори спогадів і в основному блоці видання). Окрема принада видання — блок невеличких, проте якісно відтворених світлин 1920–2010-х років, на яких історія родини перетворюється на історію країни.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!