Serhii Plokhy. Ukraine & Russia: Representations of the Past

Вадим Арістов ・ Листопад 2008
University of Toronto Press, 2008.

Сергій Плохій присвятив своє дослідження проблемам ідентичности й конструювання історії в перебігу українсько-російських контактів і «співжиття» від другої половини XVII століття до сьогодення.

Предмет розгляду – розвиток української історіографії цього часу у її співвідношенні з історіографією російською. Його проаналізовано на прикладі кількох вузлових проблемних питань історії і водночас ключових «стовпів» ідентичности, що ставали предметом дебатів українських і російських істориків та політичних еліт. Серед них проблема «києворуської спадщини» і спільних початків української та російської історій, проблема трактування переяславських угод січня 1654 року та вживання понять «національно-визвольної війни» і «національної революції» в Україні в середині XVII століття, «мазепинське питання» тощо.

В книжці здійснено аналіз історіографічного доробку останніх століть у контексті намагань української інтелектуальної еліти знайти й обстояти свою (козацьку, «руську», «малоросійську», зрештою «українську») ідентичність. Значну увагу приділено становленню модерного національного історичного наративу. Сергій Плохій висвітлює також історичні суперечки радянського часу і труднощі переосмислення в пострадянському світі подій свого недавнього минулого. Ґрунтовно обговорено використання історії у відносинах незалежної України та Російської Федерації.

Останні розділи книжки порушують актуальні питання, відповісти на які запропоновано й самому читачеві. Якої історії потребує Україна: класичної національної чи мультиетнічної? Ексклюзивної чи інклюзивної? І ці питання виходять далеко за рамки академічних суперечок, набуваючи загальнонаціональної ваги. Плохій відзначає, що сучасні процеси формування української ідентичности й історичного наративу є важливим прецедентом і вплинуть на ситуацію у Східній Европі. Автор міркує над можливими та бажаними шляхами конструювання української історії. Зокрема, він пропонує модель подачі історії України як «поля перетину/зіткнення» культур, цивілізацій, етносів. Відзначимо, що історик суміщає деконструкцію ідей і історичного дискурсу та визнання потреби користуватися певним створюваним образом минулого, яке для кожної нації завжди було іншим.

Будучи фаховим історичним дослідженням, Плохієва праця водночас дає позитивний приклад поєднання наукової та суспільної актуальности. В наші часи непростих узаємин України та Росії, коли лунають заклики до згуртування навколо «національної ідеї», Сергій Плохій виходить за рамки «ідеї» і вдало демонструє співжиття-змагання двох націй як суперечку двох історій. Не тільки націю, але й таку, здавалося б, сталість, як «національна історія», в цій книжці подано як явища самі по собі історичні, зі своїми витоками, тенденціями еволюції й альтернативами. Погляд українського історика на Україну та її історію «збоку», навіть і з-поза державних кордонів, йде тільки на користь об’єктивности дослідження.

Крім того, саме англомовне дослідження, що розширює коло потенційних читачів, є успішним кроком української історіографії у інтеґрації до світової наукової спільноти та розповсюдження доробку україністики.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!