Боґуміла Бердиховська. Україна. Люди і книжки

Віталій Пономарьов ・ Лютий 2010
Київ: Видавництво «К.І.С.», 2009.

До нової книжки Боґуміли Бердиховської зібрано 14 нарисів, рецензій, есеїв і статтей, опублікованих упродовж 1990– 2005 років у польських та українських часописах, зокрема й у «Критиці».

Збірку обрамлюють розповіді про містечко Товсте на півдні Тернопільщини й священика тамтешньої греко-католицької парафії отця Антона Новольського та про село Новицю у Бескидах і його уродженця, сина греко-католицького священика Богдана-Ігоря Антонича. Наскрізною темою нарисів про Василя Стуса, Аллу Горську та Мирослава Мариновича є завзята оборона людської гідности, логіка політичного, морального та естетичного опору приниженню від комуністичної влади. Натомість життєпис Надії Суровцової – історія спокуси націоналкомунізмом, яка винагородила вступ української еміґрантки до австрійської компартії й добровільне повернення в 1925 році в Україну з Відня двадцятьма дев’ятьма роками Ґулаґу.

Комуністичній спокусі замолоду піддався й інший герой книжки – професор Богдан Осадчук. Після «золотого вересня» він навіть намагався переїхати до совєтської України, але під час «фільтрації» занадто вперто розмовляв українською і тому був викритий як «український буржуазний націоналіст». По війні Осадчук став, за висловом авторки, «рідкісним птахом» – українським лібералом. Таким самим «рідкісним птахом» був і професор Іван ЛисякРудницький, цікавий Боґумілі Бердиховській насамперед своєю увагою до українсько-польських стосунків, неупередженістю мислення і свободою від ідеологічних забобонів.

Ще один сюжет книжки – дискусії про українську ідентичність і про історію, що точаться зокрема на сторінках «Критики», «Кур’єру Кривбасу » та «Літературної України». Ідейна розбіжність між европейськи зорієнтованими українськими інтелектуалами та «прапороносцями» «не такого вже й поганого» радянського минулого для авторки символічно втілюється у постатях Юрія Шереха-Шевельова та Олеся Гончара. Як дві супротивні версії історії України 1960–1980-х років Боґуміла Бердиховська розглядає монографії Георгія Касьянова та Володимира Литвина: у першого це історія руху опору тоталітарній державі та відвоювання в неї острівців свободи, у книзі другого «марно шукати слів “диктатура”, “зросійщення”, “обмеження суверенітету” або ж (не дай Боже!) “поневолення”», а на роль позитивних героїв запрошено Володимира Щербицького та Леоніда Кучму. В цих дискусіях про минуле, наголошує Бердиховська, йдеться радше про майбутнє, про те, до якої цивілізації – европейської чи евразійської, – українці хотіли б належати. Бо «читаючи – обираєш шлях розвитку».

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!