Лариса Масенко (ред.). Українська мова у XX сторіччі: історія лінґвоциду

Вадим Дивнич ・ Вересень 2005
Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2005.

Саме на пошану нашої історії випущено ось цю книгу. Був би трохи романтичнішим, написав би щось таке: я ридаю, як згадаю діла незабуті... Одначе, по-перше, початок XXI століття схиляє до прагматичніших рецепцій, а по-друге, ридати мусили би співтворці зазначеної в заголовку історії, до чого їх мала би спонукати люстрація академічного середовища. Але, як мудро зазначив президент України Віктор Андрійович Ющенко, «ідея люстрації – хороша, але вона втратила динаміку часу». Сьогодні, додав Віктор Андрійович, «залишилося дуже мало людей, які могли б її підтримати».

Упорядники Орися Демська-Кульчицька, Віктор Кубайчук та Лариса Масенко (редактор) зібрали в книжці характерні зразки офіційних і офіціозних текстів, які супроводжували мічурінську роботу підрізання та прищеплювання, виконану над українською мовою у XX столітті. Втім, у першому розділі, який отримав заголовок «Перебудовними шляхами» – за назвою вміщеної тут доповіді наркома освіти Миколи Скрипника, зібрано матеріяли періоду «українізації»: статті Григорія Холодного, Олени Курило, Олекси Синявського та два документи, які стосуються роботи правописної комісії наприкінці 1920-х років. Зате наступні сторінки з головою занурюють у назабутній стиль кровожерливих тридцятих (II розділ: «Викорінити, знищити націоналістичне коріння на мовному фронті») і відносно «веґетаріянських» повоєнних часів (III розділ: «Розквіт і взаємозближення мов соціялістичних націй»), де бачимо знайомі все обличчя: Русанівський, Білодід, Шамота, ще Русанівський у компанії зі Світланою Єрмоленко – тут уже все «застійніше», немає більшовицького завзяття, але ж лінґвоцид розквітними засобами потребує зовсім інакшої стилістики. Тож у разі поважної загрози науково-політичним здобуткам українського радянського мовознавства – наприклад, якщо нове ухвалення надійного, перевіреного роками правопису не припинить дискусії навколо нього, а якраз навпаки – ця корисна хрестоматія може допомогти багатьом, зокрема навіть її персонажам, вибрати адекватну модель поведінки. Втім, поновне звертання до другого розділу малоймовірне: відродження української мови – хороша ідея, тож коли не робити різких рухів, вона з часом втратить динаміку.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!