Укладач Ю. В. П’ядик, упорядники-редактори І. Г. П’ядик-Халявка, Н. Г. Дашкіна. Українська поезія кінця XIX – середини XX ст. Бібліографія. Антологія. Том I. А–В

Олексій Сінченко ・ Лютий 2013
Київ: К.І.С., 2010.

Історія української бібліографії пов’язана з іменами Михайла Комарова й Івана Левицького, традиції її розвивали Наукове товариство імені Шевченка у Львові й Український науково-дослідний інститут книгознавства, який у 1920-х роках очолював Юрій Меженко. Після тридцятих маємо лише спробу Юрія Меженка як директора ЦНБ АН УРСР провадити роботу над бібліографією української книги (1798–1914 років), але фактично до 1980-х, коли було відновлено роботу над Українським бібліографічним репертуаром, на теренах України якісної бібліографічної роботи не проводилося, бо наявність спецфондів, у які втрапила більшість україномовних видань, і репресивні заходи проти україністики перешкоджали розвиткові української бібліографії.

Праця Юрія П’ядика – результат бібліографічного захоплення, якому науковець присвятив понад 35 років життя. Антологія містить відомості про поезію кінця XIX – середини XX століття. Словникову статтю вибудовано за таким принципом: подано короткі біографічні дані про письменника (дата і місце народження, соціяльний статус родини, освіта, основний фах, час початку публікації, дата і місце смерти), перелік творів і критична література про його творчість. У «довіднику до тому» упорядник подає всі криптоніми, псевдоніми і прізвища авторів на літери А–В. У цілому список використаних джерел до тому складає понад 1500 назв.

В українському літературознавстві практично досі не маємо вичерпних бібліографічних довідників про літературу початку XX століття. Класичне видання Олександра Лейтеса й Миколи Яшека «Десять років української літератури (1917–1927)», спроби Віри Шпілевич та інших бібліографів, попри те, що лишаються найповнішими, все-таки не змогли заповнити нішу. Тому відомості про багатьох авторів просто не дійшли до нас, і їхня творчість зникла з овиду історико-літературних реконструкцій.

Попри численні фактологічні помилки видання все ж має неабияке значення не лише для фахівців, а й ширшої авдиторії, виявляючи розлогість літературного процесу вказаного періоду, висвітлюючи тематичний репертуар поезії й становлячи певну цілісність. Уникнути помилок було б і неможливо, бо більшости видань, якими послуговувався бібліограф, немає в наукових бібліотеках, вони становлять бібліографічну рідкість і згадка про них у тексті вже є неабияким джерелом для вивчення періоду.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!