Ярослав Ісаєвич. Українське книговидання: Витоки. Розвиток. Проблеми

Редакція Критики ・ Липень 2002
Львів: 2002.

Кількасотлітню історію книги (насамперед української) в Україні традиційно подано як процес, що його подальші етапи були наслідком попередніх. Тому поява новітніх віртуальних книжок на основі комп’ютерних технологій – це така сама інформаційна революція, як і поява в давніх суспільствах письма, рукописних документів і книг чи перехід до поліграфічного фіксування й поширення інформації.

Монографію відкриває огляд рукописної книжности, а завершує нарис книговидання XIX–XX століть. Початок українського друкарства автор пов’язує з ім’ям Юрія Дрогобича, власне з його першою друкованою книжкою, що побачила світ 7 лютого 1483 року в римській друкарні Евгаріюса Зільбера (Франка). Саме її наразі вважають першою друкованою українською книжкою.

Далі автор розповідає про кириличне друкарство, Франциска Скорину і його послідовників, про першу друкарню у Львові, про Острог, зрештою, про першу слов’янську Біблію, яку Іван Федоров назвав «першим овочем» Острозької друкарні.

Наступні чотири великі розділи: «Друкарні України на зламі XVI–ХVII ст.» (Острозька академія, друкарні Львівського братства, а також у Стрятині та Крилосі), «Дальший розвиток друкарства (1616–1648)», «Видавничі осередки і друкарні другої половини XVII–XVIII ст.» (Лавра як провідний видавець, друкарня Лазаря Барановича, українські друкарні Правобережжя, польські, російські, німецькі, єврейські друкарні, початок репресій та проблеми цензурного контролю), «Тематика книг, організація книговидання, поліграфії та книгорозповсюдження» (історія книгарства, книгозбірень, розвиток літературних мов у зв’язку з друкарством тощо).

За своїми організаційними засадами та особливостями функціонування в суспільстві українське друкарство пройшло ті самі етапи, що друкарство загальноевропейське: спершу друкарі-підприємці з числа міщан та їхніх покровителів-магнатів, пізніше – книговидавнича діяльність церковних установ, далі – майже повна монополізація друкарства церквами і, нарешті (в Україні наприкінці XVIII століття), – активізація друкарень, які належали урядовим установам або працювали на їхнє замовлення.

Як і належить поважній монографії, її оснащено докладною бібліографією, покажчиками осіб та географічних назв, переліком абревіатур та цілосторінкових ілюстрацій.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!