Анатолій Колодний, Оксана Горкуша (ред.). Українське релігієзнавство, № 64. Філософія релігії в Україні: варіативність стратегії осмислення предмету. Збірник праць

Юлія Ємець-Доброносова ・ Квітень 2013
Київ: 2012.

Тематичне число часопису-квартальника «Українське релігієзнавство» сформовано з матеріялів, що їх було оприлюднено на засіданнях трьох круглих столів, проведених у 2010–2012 роках у Києві. Поза проголошеною в назві настановою на українське релігієзнавство й добором авторів (серед яких київські, львівські, донецькі, сумські дослідники), прикметною є наявність статтей польських авторів. А загалом видання, присвячене обговоренню засадничої для цієї дослідницької галузі проблеми, справляє враження простору поміркованого та виваженого розмаїття поглядів і підходів, і хоча його ініціятори вочевидь не ставили собі за мету сполучити всі вміщені матеріяли єдиною монографічною лінією наукової оповіді, вона таки проступає в окремих працях конкретних дослідників, відтінена кількома специфічними авторськими позиціями.

Навіть побіжний огляд змісту видання оприявнює яскраву світоглядну орієнтацію кожного дослідника. Інколи в одному розділі опиняються статті з різними перспективами бачення самого горизонту досліджень філософії релігії або різними позиціями щодо одного зрізу проблематики. Вміщений на початку видання текст Миколи Боголюбова, професора Київського Університету Св. Володимира початку XX століття, не просто з’ясовує, які перспективи філософського дослідження релігії існували сто років тому, а й указує на коріння релігієзнавчого комплексу досліджень. Сучасний український науковець Анатолій Колодний наголошує своєрідні «місця напруги» у визначенні її на вітчизняних теренах, указує на існування розбіжностей і щодо назви, і щодо переліку релігієзнавчих дисциплін, і щодо введення до нього дуже сумнівних складників у різних вітчизняних публікаціях, а також порівнює вітчизняну ситуацію з означеннями і релігієзнавства, і філософії релігії у західній традиції. На «місця напруги» в означенні орієнтацій філософії релігії вказує й Олександр Сарапін, осмислюючи дилему, перед якою опинилася нині ця дослідницька галузь: стати філософією в релігії або перетворитися на філософію про релігію. Польський дослідник Генрик Гофман окреслює зв’язки між філософією релігії, релігієзнавством і феноменологією релігії та вправно вплітає оповідь про польське релігієзнавство, вказуючи на окремі аспекти його історії. Аспірантка Інституту релігієзнавства Яґелонського університету Катерина Новікова звертає увагу не лише на постать філософа релігії та на ситуацію конкуренції між філософією та релігією в окремих перспективах, а й на питання щодо необхідности існування філософії релігії взагалі.

Розділ «Філософія релігії як філософія науки» містить тексти, що спонукають до діялогу з авторами, адже представляють декілька авторських підходів (наприклад, у Володимира Кузнєцова, Олега Бучми, Володимира Волошина). Натомість розділи «У царині феноменології релігії» та «Мереживо методологічних стратегій філософії релігії» представляють більше горизонтів саме сучасної філософії та вписують у них проблематику філософії релігії. Тут вирізняються тексти Оксани Горкуші, Віти Титаренко та Юрія Чорноморця, які можна назвати своєрідним мостом між самоаналізом філософії релігії та перспективами практики її досліджень. Завдяки розмаїттю епістемологічних і світоглядних настанов авторів читач дістає змогу ознайомитися з найрізноманітнішими варіянтами філософії релігії – в текстах Петра Яроцького, Валерія Климова, Сергія Капранова та інших. Зі статтями, присвяченими окремим дослідницьким проблемам, сусідить змістовний огляд «Українське релігієзнавство в контексті світової науки про релігію» авторства Людмили Филипович, яка, перерахувавши здобутки вітчизняних науковців, нарікає на несистематичність контактів із зарубіжними колеґами.

У передмові до збірника його редакторка і кураторка круглих столів, із яких і виросло видання, Оксана Горкуша зазначає, що засновком для нього є теза про особливий статус філософії релігії як дисципліни, яка повністю не сформувалася як наукова дисципліна, проте, з огляду на розмаїту і неоднозначну панораму підходів українських та польських авторів, це виглядає радше не як ґандж, а як позитивний момент, що спонукає до живої комунікації.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!