Зінаїда Зайцева. Український науковий рух: інституціональні аспекти розвитку (кінець XIX – початок XX ст.)

Оксана Юркова ・ Квітень 2007
Київ: Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2006.

Попри не дуже вдалу назву із дивним словосполученням «науковий рух», часто вживаним і в тексті, монографія є доволі цікавою узагальнювальною працею з історії української науки та її організаційного оформлення наприкінці XIX – на початку XX століття.

Спираючись на чималий історіографічний доробок та архівні джерела, авторка присвятила дослідження першому етапові інституювання української науки, що відбувався тоді, коли власної національної держави ще не існувало, а етнічні українські землі входили до складу двох імперій: Австро-Угорської та Російської. Проаналізувавши добре відомі факти під іншим кутом зору й обґрунтувавши значущість інституційного підходу до аналізу національного інтелектуального життя, дослідниця висвітлює діяльність Наукового товариства імені Шевченка, Українського наукового товариства у Києві, українознавчих установ в університетах Австро-Угорщини та Росії. Саме з огляду на ці установи, засади й форми їх діяльности (статут, структуру, видання) й побудовано монографію.

Перші три із п’яти розділів, фактично перша частина монографії – «Утворення та перспективи розвитку Наукового товариства ім. Шевченка у Львові (НТШ)»; «Науково-галузеві напрями та форми структуризації діяльности НТШ»; «Науково-видавнича діяльність НТШ: структурні, галузеві та комунікативні аспекти» – описують перетворення НТШ із літературно-видавничого в наукове, історію ухвалення статутів 1892, 1898 та 1905 років й обговорення статутного питання в 1913 році. Авторка окремо зосереджується на структурних перетвореннях товариства, організації секцій і наукових комісій, їхніх функціях. Чимало уваги відведено й науково-видавничій діяльності НТШ, зокрема «Запискам НТШ», спеціялізованим періодичним і серійним виданням.

У четвертому розділі (чи то другій частині) – «Українське наукове товариство у Києві (УНТ)» – описано створення УНТ, формування його керівних органів, структурування товариства і його науково-видавничу діяльність, із наголосом на «Записках УНТ» як титульному виданні товариства.

Постійно порівнюючи інституційні засади і діяльність НТШ та УНТ, а також акцентуючи увагу на академізації цих поважних установ і ролі в цьому Грушевського, дослідниця стверджує їх функціональну еквівалентність академіям наук, що сприяло інкорпоруванню цих товариств у світовий науковий простір.

Третя частина книжки (або ж п’ятий розділ) – «Українські катедри і навчальні дисципліни в університетах Австро-Угорської та Російської імперій» – описує українські катедри у Львівському та Чернівецькому університетах, проєкт створення українського університету у Львові та українознавчі курси й наукові дослідження в університетах підросійської України. Завершує її виклад про інституції, що в той час брали на себе завдання розвивати українські дослідження як національні за змістом і мовною формою.

 

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!