Олена Курило. Уваги до сучасної української літературної мови

Вадим Дивнич ・ Вересень 2005
Київ: Основи, 2004.

З цією книжкою в мене пов’язано настільки особистий спогад, що розповісти про нього доведеться коштом цілковитої руйнації звичаїв «Критики»: своїм суб’єктивізмом цей допис перевершить найсуб’єктивнішу з усіх дотеперішніх колонкових анотацій і мікрорецензій на її сторінках. Перша позитивна згадка про науковця Олену Курило і про надзвичайний вплив її концепцій на сучасних їй мовців трапилася мені, хоч як це дивно, у художньому творі: редактор і словникар Валер’ян Підмогильний не втримався, щоб у своєму романі «Місто» не скласти шану видатному лінґвістові. Це вже було читання часів «перебудови»; коли я взагалі дізнався про існування «Уваг», уже не пригадую – мабуть, від якого-небудь Білодіда, зі статті, що викривала буржуазно-націоналістичні спотворення української мови. Зрештою, про Підмогильного я ж напевно довідався з якоїсь викривалки.

Олені Курило пощастило менше, ніж письменникам, яких вона вчила української мови: послаблення цензури не принесло перевидання її праць, «Уваги» й далі лежали десь там на спеціяльному зберіганні в ЦНБ, і хтось же, заздрилося мені, з наших довірених і перевірених мовознавців може це читати – мусить читати, бодай для того, щоб фахово виконати замовлення на гнівну і рішучу відсіч. Отак і чекав я настання світлої днини, коли стане можна всім.

І от гортаю картотеку спецсховища, перелаштованого на відділ «зарубіжної україніки» (себто Хвильового та Підмогильного з Донцовим і Кубійовичем на додачу). Є по одному примірнику всіх трьох видань «Уваг»; замовляю, зрозуміло, останнє, а заразом іще щось, «на номер», бо працювати збираюся кілька днів. Мені все те принесли, і мене трафив шляк.

Того дня я, ні в кого ні про що не просивши, читав «іще щось», а вже наступного ранку, все ще трафлений шляком, прийшов до бібліотеки зі своїм ножичком, акуратно розрізав сторінки книжки Олени Курило «Уваги до сучасної української літературної мови» й заходився читати – першим за 60 (шістдесят) років її зберігання у закритих фондах центральної наукової бібліотеки України. Відтоді до мене не раз долинали відгомони затятої боротьби проти «безпрецедентної у світовій практиці архаїзації» української мови, але я ніколи не був певен, чи мають оборонці славних здобутків, що їх принесли українцям «розквіт і зближення», уявлення про предмет розмови. Тобто я тямлю, що єдиний примірник забороненої книжки у Національній бібліотеці – не єдиний на всю Україну, але все-таки не знаю, чи академіки у теперішній правописній комісії самі читали те, що забороняли нам.

Завдяки видавництву «Основи» книга нарешті доступна всім охочим. Годилося би просто подякувати, але паскудна вдача не дає. З огляду на те, що знаменита книжка не бачилася з читачем майже вісімдесят років, може, не зайве було би замовити для перевидання ґрунтовну розвідку про авторку та її працю. Одначе редактор Петро Таращук обмежив свою передмову неповними двома сторінками, зате розпочав її надзвичайно дотепним спогадом: «За радянської влади був популярним один перефразований вислів Леніна: “Комунізм – ето єсть советская власть плюс русіфікація всєй страни”». Тонкий іронічний підхід, до якого так охоча українська публіцистика, уможливлює цілковиту й остаточну деконструкцію імперського спадку, а знаєте чому? – бо тільки написання російського вислову етімі смєшнимі украінскімі буквамі робить його по-справжньому кумедним: ані банальне відтворення ориґінальної ортографії, ані ще банальніший переклад не дає сподіваного ефекту. Кстати, вполне оправданным в данном контексте выглядит цитирование не кого-нибудь, а именно Лэнина – на загальному тлі взяти й написати це ім’я так, як його насправді й вимовляли, воістину було би глумлєнієм з особливим цинізмом, а історію треба шанувати.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!