Костянтин Трофимович. Верхньолужицька мова: історія та сучасність

Юрій Мосенкіс ・ Листопад 2005
Львів: Українські технології, 2003.

З-поміж усіх слов’янських мов дві лужицькі (чи то серболужицькі – верхньолужицька і нижньолужицька, їх часто розглядають і як групи діялектів однієї мови) найменше відомі поза межами фахового середовища мовознавців. На відміну від усіх інших живих слов’янських мов, вони не є державними. Поширені у східній Німеччині, загальна кількість їх носіїв – близько ста тисяч. Зацікавлення дослідників лужицькими мовами спричинене, зокрема, й тим, що цей лінґвістичний феномен є результатом тривалого перебування в острівному становищі – в оточенні німецької мови.

Костянтин Трофимович (1923–1993), до 80-річчя якого видано збірник його праць, був одним із небагатьох українських фахівців у галузі лужицької лінґвістики (сорабістики). Мовознавці високо оцінили його двотомовий «Українсько-верхньолужицький словник», виданий 1993 року у Львівському університеті.

Окрім 19-ти статтей дослідника, присвячених проблемам історії та граматики лужицьких мов, формуванню норм верхньолужицької літературної мови, культурі мовлення, термінотворенню, лексикографії, історії вивчення лужицьких мов тощо (вибраних із переважно малодоступних періодичних видань), книжка, що вийшла за наукової редакції Анатолія Івченка (і з його передмовою) та Дитриха Шольце, містить бібліографію праць Костянтина Трофимовича про лужицькі мови.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!