Велвл Чернін. Верлібри

Олег Коцарев ・ Квітень 2017
Київ: Кальварія, 2016.
Переклад з івриту та їдишу Велвла Черніна за редакції Петра Коробчука

Перекладна поличка сучасної поезії поповнилася книжкою ще одного автора. Це єврейський, ізраїльський поет, що сьогодні можна вважати справжньою подією. На жаль, єврейської поезії в українських перекладах нині з’являється геть небагато, і така ситуація, з огляду на тривале співіснування та культурну взаємодію народів, відверто ненормальна, а трагічні сторінки цього співіснування зовсім не є виправданням.

Поет Велвл Чернін — яскрава постать єврейської культури. Він народився 1958 року в Москві, брав участь у дисидентському єврейському русі у Совєтському Союзі. Логічним наслідком стала еміґрація до Ізраїлю 1990 року. Цікаво, що Чернін пише не івритом і не російською (мовами, найпоширенішими серед «літературних репатріянтів» із колишнього СССР), а мовою їдиш, яку здебільшого вважають коли не зовсім мертвою, то вже точно «неперспективною».

Як нескладно здогадатися, «Верлібри» складаються з верлібрів. Риторично парадоксальні, метафоричні, вони загалом улягають більш-менш лінійній послідовності: від прозоріших, простіших, веселіших до образно, асоціятивно й алюзійно насиченіших,  серйозніших, публіцистичніших — що відповідає лінії часовій, від віршів ранніх до сьогоднішніх.

У більшості цих творів є виразні посилання на національну історію, в переплетенні біблійних сюжетів, жахіть Голокосту та арабсько-ізраїльських воєн, із виразним патосом, що його хтось може назвати у ширшому сенсі національним, а хтось — націоналістичним. Цей патос виявляється і в найліричніших речах, але Черніну скрізь вистачає почуття міри та смаку, щоб не «втопити» в ньому естетику, власне поезію.

Луснуло божевільне сонце,

Розлетівшись на міріади уламків

Понад пагорбами біля Дніпра.

У вікнах старого Подолу,

На цій дюжині кривих,

Мощених камінням, вулиць

Де-не-де убого блищать фрагменти 

вічного світла. Біля синагоги темно,

Десь спить, розсіявшись, громада.

Ліниво спочиває запльований Дніпро

Та очікує свого часу,

Як Самсон осліплений

Очікував свого часу

У філістимській в’язниці.

Цікавою є постать перекладача «Верлібрів» Черніна. Справа в тому, що це… сам автор. Виявляється, в дитинстві поет багато часу проводив у родичів у Пирятині на Полтавщині, а тому швидко вивчив українську мову. Автопереклад редаґував український поет Петро Коробчук. Він вийшов колоритний і пластичний, але не без помітних помилок.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!