Роберт Бєдронь. Веселкова абетка, або (майже) все, що ви б хотіли знати про геїв та лесбійок

Ірина Шувалова ・ Квітень 2011
Київ: Центр «Наш світ», 2009.

Книжка польського політика та правозахисника Роберта Бєдроня належить до тієї категорії видань, що подекуди «вистрілюють» холостими набоями. Річ не в тім, як їх написано (книжка добре структурована, виклад інформації у ній здійснено прозоро та компетентно). Річ не в тім, як їх видано (хоча до видання претензій чимало: від ідентичної польському першодрукові примітивної обкладинки й до коректури та верстки – адже багатий на помилки та стилістичні неоковирності текст, хай і зі зрозумілих фінансових міркувань, напхано на сторінки надто щільно). Натомість, проблема полягає в тім, що чимало представників цільової авдиторії, якій призначено такі книжки, зовсім не готові взяти їх до рук.

«Майже все, що ви б хотіли знати про ґеїв та лесбійок» – таким є підзаголовок книжки. Тарґет-групу видання можна умовно поділити на кілька підгруп. По-перше, це українські ґей- та лесбі-активісти, для яких «Веселкова абетка» – це продукт діяльности закордонних колеґ, досвід, із яким цікаво та корисно ознайомитися. Власне, книжку в Україні й видано одним із активістських осередків – Інформаційно-правозахисним Центром для ґеїв та лесбійок «Наш світ». Із цією групою проблем немає – видання легко знайде свого читача.

По-друге, потенційними читачами є українські ґеї та лесбійки – саме цим двом категоріям представників ЛҐБТК (лесбі-ґей-бі-транс-квір-спільноти) присвячено левову частку книжки. Для них – і тих, хто вже впевнено себе ідентифікує, і тих, хто ще шукає відповіді – «Веселкова абетка» надасть чимало цікавої та корисної інформації.  «Що я повинна зробити, коли я зрозуміла, що я – лесбійка?», «Чи наш сексуальний досвід визначає нашу сексуальну орієнтацію?», «Чи слід політизувати наші проблеми?» – на ці та інші питання Бєдронь відповідає зрозуміло та без зайвих викрутасів. Представникам цієї групи книжка так само стане в нагоді.

Не забуваймо, однак, і про третю категорію читачів, що їм адресовано «Абетку», – це ті, хто самі не є ґеями чи лесбійками, однак прагнуть зрозуміти, чим і чому ЛҐБТК відрізняються (якщо відрізняються) від решти людей. Саме для них у книжці вміщено такі питання: «Я думаю, що мій друг – ґей. Чи можу я його про це запитати?», «Чи ґеям подобаються усі чоловіки, а лесбійкам – усі жінки?» тощо. На жаль, саме цей складник «Веселкової абетки» може мати вельми сумнівну ефективність. Скажімо, книжка містить обговорення такого питання: «Що має сказати гетеросексуальна пара своєму малому сину, який на вулиці побачив пару ґеїв, що трималися за руки?». Я, своєю чергою, глибоко переконана, що така подружня пара в Україні (хіба що одна на тисячу) взагалі навряд чи звернеться до довідкової літератури, аби належно скориґувати свою поведінку, – не кажучи вже про те, аби відшукати саме «Веселкову абетку» (хоча наклад ніде й не зазначено, певна, що він незначний). Тому й виходить, що хоч би як повно і доречно відповів Бєдронь на поставлене запитання, по суті, він докладає марних зусиль, промовляючи в нікуди.

Тим часом, сьогодні справді існує нагальна потреба говорити про ЛҐБТК-спільноту за межами цієї спільноти, інакше невігластво й надалі спричинятиме не тільки дрібні непорозуміння, а й великі трагедії. Та перш ніж говорити, активісти спільноти мають чітко відповісти на кілька питань: говорити що, говорити де і говорити як. І якщо з першим аспектом начебто все зрозуміло, то другий і третій ще досі під питанням. А тим часом сказане слово далеко не завжди є словом почутим.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!