Олена Галета . Від антології до онтології: антологія як спосіб репрезентації української літератури кінця ХІХ — початку ХХІ століття

В'ячеслав Левицький ・ Січень 2016
Київ: Смолоскип , 2015.

Хоч у назві дослідження згадано онтологію, воно є радше маніфестом літературної антропології. Олена Галета пов’язує цю методологічну перспективу із триєдністю антропос (людина) — топос (культурне оточення) — тропос (знання у формі наративу), а також уявленням про світ як текстуальну колекцію. Саме в антології авторка вбачає досконалий об’єкт для трактування стилю, тематики й усього національного письменства як динамічної цілости.

Перший розділ монографії містить узагальнення та прогнози щодо філологічних рефлексій, власне, «присмерку» теорії літератури. Із погляду авторки, на зміну галузі приходить позаінституційний термінологічний апарат (вияскравлення гри, апелювання до уяви, співвіднесення письма з колекціонуванням). Дедалі більшої ваги для дослідників набуває досвід, породжений прочитанням твору.

У другому розділі окреслено концепції новітніх українських антологій. Це розбудова ідентичности й традиції (канону), повсякденних практик, інтермедійних і міжсуб’єктних зв’язків. Утім, питання про відмінність між антологією та іншими типами збірок («книга-мозаїка», як-от «Франко. Перезавантаження») дослідниця залишає відкритим.

Подальші три розділи присвячено аналізові конкретних книжкових проєктів через категорії мови, у тому числі образної, простору й тіла. У полі зору Галети — понад триста видань: від «Антології руської» (1881) до книжок, які побачили світ 2014 року. Авторка міркує над статусом антології «Розіп’ята Муза» у конструюванні пам’яті культури; на основі текстологічних підходів обґрунтовує вибір назви «Розстріляне відродження» для видання, що його упорядкував Юрій Лавріненко; зіставляє антологію урбаністичної прози «Дванадцятка» з моделлю місцевости, а саме: простежує відображення Львова у книжці.

Не применшено й статусу упорядника: колись — раціонального «збирача», а нині — літературного ґурмана й продюсера. У праці також висвітлено Франкове символічне переписування Шевченка, розважливий літературний менеджмент Антонича, винахідливість Тараса Малковича.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!