Володимир Собчук. Від коріння до крони: Дослідження з історії князівських і шляхетських родів Волині XVI — першої половини XVII століття

Андрій Блануца ・ Червень 2016
Кременець: Кременецько-Почаївський державний історико-архітектурний заповідник, 2014.

Книжка підсумовує дослідницьку роботу Володимира Собчука про знать Волині у пізньому середньовіччі і в ранній новий час крізь призму долі окремих князівських та шляхетських родів, здебільшого півдня Волинського воєводства. У виданні з’ясовано, як волинська знать з’являлася на історичній арені, розросталася, розпадалася на гілки, що переростали в нові роди і клани, нарощувала, обстоювала та втрачала свої родові й набуті володіння, проникала в інші реґіони Великого князівства Литовського і Речі Посполитої, нарешті, згасала й відходила в небуття.

Обмежуючись короткою передмовою, автор переходить до висвітлення біограм волинян князівського походження. У першому розділі він окреслює загальну картину статусу й становища аристократів Волині з княжими титулами, аналізує діяльність окремих представників, обравши територіяльно-адміністративний принцип. Із праці дізнаємося про замки князів Несвідських, Збаразьких, Вишневецьких і Порицьких. Автор установив імена князів-землевласників Степанської та Ровенської волостей і перипетії спорів князів Острозьких і Жаславських за їхні маєтки.

Другий розділ присвячено біограмам представників шляхетського стану — панів (людей зацних) і власне шляхти. До уваги автора потрапляють панські й шляхетські роди Денисків-Матвіївських, Боговитинів, Гостських, Лідихівських, Калениковичів, Сенют і Лабунських. Окрім дослідження генеалогії та володінь цих родів, Собчук на актовому матеріялі з’ясовує особливості кар’єрного зростання їхніх представників. Також показано, у яких умовах і за яких обставин розросталися й згасали роди.

Окремий підрозділ присвячено шляхті російського походження, яка під час литовсько-московських воєн кінця XV — першої половини XVI століття перейшла на службу великих князів литовських і осіла на Волині, отримавши землю. Частина московитів асимілювалася в результаті шлюбів із місцевими панянками, а решта зійшла з історичної арени. В останньому розділі здійснено джерелознавчий аналіз двох привілеїв Вітовта через дослідження їх підтверджень, що їх давали наступники, і обстоювання своїх прав на володіння успадкованими землями з боку реципієнтів кінця XVI століття. Два таких підтвердних акти опубліковано у виданні, яке також містить низку карт, генеалогічних схем і таблиць, покажчик імен та географічних назв.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!