«Ї». Вільні мулярі масони

Максим Карповець ・ Травень 2016
2015.
№83

Число присвячено культурному феномену — вільному мулярству, про яке в більшій частині номера розповідає Александр Ґізе. Вже у вступі дослідник запевняє, що «вільномулярство — це не релігія, не церква, не секта, не партія, не стіл завсідників і не змовницьке зібрання <…> це спільнота вільних мужів доброї слави». Виявляється, що це не так естетичний, як соціяльно-виховний феномен, який спонукає плекати найкращі риси. Це суто чоловіче товариство, до якого протягом років належали творчі люди, інтелектуали. Попри це, масонів, як часто заведено називати вільномулярів, століттями вважали за змовників та шпигунів, які таємно вирішували долю людства.

Як і кожне товариство, вільномулярі мають свій особливий код і є закритими для загалу. Про них свого часу писав Гердер, а Фіхте присвятив їм декілька діялогів у «Листах до Константа». Вільномулярі мають ритуали й звичаї, яких ретельно дотримуються. Упродовж століть їх уважали винними в замахах, соціяльних переворотах та змінах. Однак дивно, як спільнота могла мати неґативний авторитет, якщо до неї входили Моцарт, Ґете, Джордж Вашинґтон, Анрі Дюнан? Тому Ґізе додає: «Ситуація виглядає парадоксальною: як могла, як може спільнота пишатися такими членами і водночас мати репутацію небезпечного таємного товариства?» Статут масонів не мав на меті підривання соціяльних чи моральних стандартів. До ложі потрапляли лише обрані, вільні «від упереджень і неґативних аґресій» люди. Перші ложі, за переконанням Ґізе, намагались уникати «політичного розглагольствування і богословського словоблудства», адже саме це розділяло вільних чоловіків.

Ґізе лаконічно розповідає про структуру й сутність ложі для мулярів, яка насамперед є спільнотою чоловіків, а не джентльменським клубом. Попри умовну ієрархію, основним у будь-якій ложі (їх у світі нараховують понад сорок тисяч) є рівність та братерство: «Спільною і обов’язковою для всіх вільномулярів є мулярська звичаєвість, скерована на братерство, любов до ближнього, гуманність і толерантність». Абстрактні категорії у ложі часто набували цілком реального виміру, тому люди справді знаходили у мулярстві можливість приєднатися до людства як великої братерської сім’ї. Щоб зрозуміти, як масонам вдалося реалізувати ідеальний проєкт людяности, автор подає короткий історичний екскурс поняття. Прототипом ложі були середньовічні майстри, які будували храми, зокрема ґотичні собори, за принципом єдности і надійности. Безумовно, середньовічні архітектори не завжди додавали символічне навантаження до своєї діяльности, але сучасні мулярі саме їх уважають за попередників. Згодом Ґізе коротко згадає про найвідоміші масонські символи й ритуали, а також найпопулярніші англійські, ірландські, німецькі й австрійські ложі.

Продовженням міркувань про храм є стаття Мікеле Мараморако «Храм — відображення світу». Це основний і найскладніший символ масонів. Автор ретельно аналізує форму і структуру храму, звертає увагу на найнепомітніші деталі. Мараморако відразу відкидає версію, яка розповідає про храм царя Соломона, з якого може походити генеалогія масонів: «Більш достовірним здається пояснення, що символіка храму (при всіх ритуалах) покликана підтримувати справу духовного вдосконалення вільного муляра, який перебуває у всесвітньому просторі і “освяченому” Космосі». Тадеуш Цеґєльскі пояснює феномен масонства крізь призму культурних віянь Просвітництва, однак також наголошує таємничий статус мулярства. Вітчизняному читачеві найцікавішою буде стаття Віктора Савченка про масонську традицію в Україні, яка має довгу історію. Масонські рухи в Україні пов’язано з інтелектуальними осередками, сформованими довкола університетів. Фактично українське масонство сформувало інтеліґенцію з найкращих філософів, письменників, художників. У статті наведено чимало фактів, які дають змогу скласти доволі повну картину історії українських вільномулярів.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!