Анджей Бобковський. Війна і спокій. Французький щоденник 1940–1944

・ Червень 2007
Київ: Критика, 2007.
Післямова Юзефа Чапського. З польської переклав Олесь Герасим за редакції Наталки Римської. Примітки Олеся Герасима, Миколи Климчука, Наталки Римської

Воєнний щоденник польського письменника Анджея Бобковського, співпрацівника паризької «Культури» і друга та багатолітнього кореспондента Єжи Ґедройця, належить до чільних пам’яток новочасної діяристики. Опинившись у Франції і переживши там окупацію, Бобковський став літописцем настроїв, сумнівів, сподівань та ілюзій щодо майбутнього Европи, які полонили французьке суспільство і польські еміґраційні осередки. Його записи охоплюють період від травня 1940-го (Париж напередодні німецької окупації) до серпня 1944 року (вступу в Париж американських військ). У цей небувалої напруги період, коли було поставлено на карту саме існування Европи, якою її знаємо нині, автор перейнятий діогенівським – зі свічкою у білий день – пошуком людини і сенсу в тій Европі, яка постає на очах автора:

«Відоме зло легше витримати, ніж покрите лицемірством». Що доводить нас сьогодні до цих жахливих думок? Що є причиною найбільших страждань? Не фізичні муки, не вбивства і переслідування, а ця брехня, потворна брехня і лицемірство, наповнювання всього духовністю і моральністю. Німеччині й Росії можна було би пробачити все, якби вони, роблячи те, що роблять, не говорили. Саме цього їм не можна пробачити.

Попри неабияку важливість щоденника Бобковського для польської літератури, глибину роздумів про становище людини у сучасному світі, витончену сократичну іронію та самоіронію, притаманну його письму, автора годі назвати популярною фігурою у себе на батьківщині: надто вже гостро виступав він проти будь-яких рамок, що бодай позірно загрожують свободі індивіда – хай навіть і «патріотичних»: «Можливо, націоналізму не терплю ще більше, ніж комунізму, і якби був дуже багатий, то заснував би у якомусь нашому університеті катедру космополітизму і притомности. Ми варті стільки, скільки й інші, а різниця в тональності, не в мелодії», – занотував він 1942 року.

Вперше воєнний щоденник Бобковського, що його письменник уважав головною справою життя, було видано у Парижі в Бібліотеці «Культури» 1957 року під заголовком «Szkice piórkiem» («Ескізи пером»). Проте сам автор не раз казав, – мабуть, напівжартома обігруючи польський переклад назви толстовської епопеї: «Цей свій щоденник, якщо колись його видрукую, назву “Війна і спокій”» (запис від 11 жовтня 1942 року.). Отож до українського читача цей твір приходить під цілком автентичною назвою, що засвідчує ті дві крайні точки, між якими пролягло XX століття в тлумаченні Анджея Бобковського.

 

 

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!