Олександр Кирієнко. Військова цензура в українських губерніях Російської імперії (липень 1914 р. — жовтень 1917 р.)

Андрій Блануца ・ Лютий 2018
Київ: Інститут історії України НАН України, 2016.

Дослідження політики військової цензури на українських землях Російської імперії в період Першої світової війни (в автора — Великої війни) набуває значення з огляду на сучасну гібридну війну Росії проти України, як наголосив у вступному слові відповідальний редактор видання Олександр Реєнт. Олександр Кирієнко зазначає в передмові, що, попри певні розробки і напрацювання у цій тематиці сучасників подій та радянських і російських науковців, в Україні ця тема постає чи не вперше. Тому автор вводить до наукового обігу чимало нових документів.

У першому розділі монографії Кирієнко аналізує військово-цензурне законодавство та цензурну практику в Російській імперії до 1914 року. Історик виокремлює три періоди в історії військової цензури в Росії: 1) XVIII століття — 1804 рік — встановлення військової цензури, відсутність кодифікованого законодавства у цій сфері; 2) 1804–1858 роки — функціонування військової цензури як відомчої, тобто цензури із боку відповідних міністерства та відомств; 3) 1858–1917 роки — чинність норм військової цензури та надзвичайного військово-цензурного законодавства, кодифікованих у законодавчій базі, до якої було включено військово-цензурні приписи, покликані захищати честь і гідність російської армії, військову таємницю у мирний і воєнний час.

У другому розділі проаналізовано нормативно-правові засади діяльности органів військової цензури під час Великої війни. У перші її дні було підписано Тимчасове положення про військову цензуру, що з часом поповнювалося пунктами, пристосованими до поточної ситуації на фронтах. Подальші зміни цензурного законодавства відбулися лише в період діяльности Тимчасового уряду, зокрема скасування цензури внутрішньої кореспонденції між арміями одного фронту. За положенням, військові цензори мали стежити лише за тим, щоб листи не містили військової інформації. У решті випадків вони не мали права конфісковувати листи або маркувати окремі їхні частини, як це було доти. Новий етап, за автором, у розвитку військової цензури позначили події 25 жовтня 1917 року.

Третій розділ присвячено діяльності системи та кадровому складові органів цензури в українських ґуберніях Російської імперії напередодні та в роки Великої війни. Кирієнко дійшов висновку, що впродовж існування цензури в імперії незмінним залишався її поділ на внутрішню та іноземну. До повноважень першої належав розгляд усіх друкованих творів, що видавалися в Росії будь-якими мовами, до другої — розгляд усіх друкованих матеріялів, що їх ввозили з-за кордону. Головним актом, який визначав систему органів військової цензури в українських ґуберніях, стали Правила організації та виконання військової цензури, введені у дію наказом Головнокомандувача армій Південно-Західного фронту від 31 липня 1914 року. Згідно з документом, у фронтовій зоні виконання цензурних функцій покладалося на військово-цензурні відділи при штабах армій Південно-Західного фронту. У тилу такі функції виконували цензурні відділи штабів військових округів.

У четвертому розділі розглянуто контроль за інформацією та її поширенням на території Південно-Західного фронту. Автор досліджує роботу фронтових і прифронтових військово-цензурних органів. В окремий розділ Кирієнко виніс питання військової цензури у тилових ґуберніях Київського військового округу, де проаналізував діяльність військово-цензурного відділу штабу. Також ідеться про особливості державного контролю за комунікацією та поширенням інформації в тилу.

У завершальному розділі викладено особливості роботи Військово-цензурної комісії штабу Одеського військового округу, проаналізовано специфіку військово-цензурного режиму в східних повітах Катеринославської ґубернії. Зокрема, автор наводить приклад розшифрування ключа до повідомлення про переміщення військ.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!