Олексій Толочко, Олена Русина, Віктор Горобець... . Влада і суспільство в Україні. Історичний контекст

Василь Кононенко ・ Вересень 2016
Київ: Інститут історії України НАН України, 2013.

Працівники Інституту історії України НАН України є авторами праці, яка претендує на висвітлення теми влади та суспільства на сучасній українській території від часів Київської держави до розпаду Радянського Союзу.

Олексій Толочко описує особливості функціонування князівської влади у Стародавній Русі. Науковець показує, що князівський рід був монополістом влади у суспільстві, тому воно не уявляло собі життя без нього. Хрещення Русі в цьому сюжеті представлено як важливий аспект узаконення влади Рюриковичів на просторі між Чорним морем і Балтикою. Олена Русина пише про часи ординської та литовської зверхности над українськими землями. Цікавим у її дослідженні є опис есхатологічних мотивів у тому, як тодішнє суспільство сприймало монгольську навалу, золотоординське панування і татарські набіги. Віктор Горобець розглядає тему влади й суспільства у Речі Посполитій. Історик зосереджується на презентації політичного устрою Речі Посполитої, королівської, законодавчої та місцевої влади, суду й судочинства. Він зазначив, що шляхетство Київського, Чернігівського та Брацлавського воєводств було мало залучено до представницької політичної активности через віддаленість від місць проведення сейму та сеймиків. У наступному розділі науковець аналізує відносини між суспільством та політичними інституціями у Гетьманщині. Зокрема, характеризує особливості соціополітичного розвитку Війська Запорозького і окреслює роботу генеральної та старшинської рад, простежує особливості реалізації гетьманської, полковницької та місцевої влади, центральних і полкових інституцій та судочинства. Валентина Шандра систематизує відносини між імперською владою та елітами на території українських ґуберній від часів Єкатєріни ІІ до конституційних реформ за Ніколая ІІ. Дослідниця представляє центральну владу як таку, якій не вдалося успішно модернізуватися відповідно до вимог тогочасного суспільства, що, на її думку, призвело до Російської революції 1917 року. Владислав Верстюк описує складні взаємини між українськими інституціями та суспільством у роки революційних подій 1917–1921 років. Поразку українських спроб утворити державу він пояснює особливістю власного націєтворення, у результаті якого молода нація не мала численних адміністративних, військових та економічних еліт. Станіслав Кульчицький характеризує державний контроль над суспільством у часи СРСР: оглядає концепції, що стосуються домінування держави над суспільством, описує трансформацію власности в радянській політичній системі, більшовицьку національну політику, модернізацію УРСР та проблеми, які постали у процесі розвитку Радянського Союзу.

У виданні, на жаль, не знайшлося місця для розділу про відносини між українським суспільством та владою, яку обирали демократичним шляхом після 1991 року.

Зібрані факти та  їхні інтерпретації підштовхують до студіювання української історії в ширшому европейському контексті. Утім, варто зауважити, що автори у нарисах виклали ті аспекти відносин між владою і суспільством, які вони дослідили у попередні роки своєї наукової діяльности. Тому тексти видання показують передусім те, як державна влада (часто у союзі з елітами) нав’язувала суспільству власні правила існування. 

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!