Роман Іваничук. Вогненні стовпи

Редакція Критики ・ Вересень 2002
Львів: Літопис, 2002.

У своєму новому романі (чи то «романному триптиху», книжка складається з трьох частин: «Рев оленів нарозвидні, леґенда», «Вогненні стовпи, притча», «Космацький ґердан, реквієм») Роман Іваничук оповідає про боротьбу Української повстанської армії. У прикінцевому слові письменник визначає функцію свого твору як малого предтечі майбутньої епопеї про УПА, яка буде «найдраматичнішою у світовій літературі», і нарікає на тягар першопрохідця, що прокладає шлях для появи сподіваного велета. І, може, той епос справді відсуне «надмірну задокументалізованість та публіцистичність», бо його автор ставитиме собі мистецькі завдання й не матиме потреби утверджувати своєю творчістю державну незалежність, закликати до трудових подвигів і застерігати проти повторення помилок пращурів у «сучасному політичному процесі». Автор сподівається читацьких відгуків на його роман і обіцяє: «Я мужньо втримаю огуду і не здурію від похвал». Іваничук належить до помітних у сучасному літературному процесі постатей; можна сподіватися, що його новий твір помітять, відтак огуда й похвали не забаряться.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!