Іздрик. Воццек & воццекургія

Редакція Критики ・ Липень 2002
Львів: Кальварія, 2002.

Нове видання одного із засадничих текстів українського постмодернізму 90-х, видавнича (чи не авторська?) анотація якого стверджує: «Герой цієї книги майже невловимий – у пошуках власного “я” він то розпадається на кількох осіб, то об’єднує в собі цілі гурти найрізноманітніших особистостей, а то й просто зникає в нетрях безконечних рефлексій. Історія його життя й кохання подана у фраґментах снів і марень; уся ця книга, зрештою, – один великий сон, часом моторошний, часом веселий, часом сумний», цікаве насамперед своїм, виглядає, анітрохи не іронічно поданим класичним апаратом. Адже окрім самого роману в книзі вміщено ґрунтовну рецензію Марка Павлишина 2000 року як переднє слово, недорікувату, але таки потрібну «Воццекургію Бет» Володимира Єшкілєва як коментар і статтю Лідії Стефанівської 1997 року як післямову. Відтак маємо мало не академічну критичну публікацію літературної пам’ятки в риштуванні інтерпретацій, утім, цілком доречних, коли йдеться про твір, присвячений «усім, чиї тексти проступають крізь рядки цієї оповіді, перетворюючи її на палімисест».

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!