Алек Д. Эпштейн. Возрождение еврейской государственности и нерешенный «еврейский вопрос»

Сергій Гірік ・ Липень 2013
Киев: Национальный университет «Киево-Могилянская академия», 2011.

Ця збірка статтей (її окремі частини раніше було опубліковано в різних ізраїльських та російських виданнях) є водночас і невеличкою монографією (зроблено спробу систематизувати розрізнені її частини, усунути неминучі у збірках статтей повтори тощо), і курсом лекцій. Власне, остаточний її варіянт і прочитано як курс лекцій у Національному університеті «Києво-Могилянська академія» у травні 2011 року.

Попри малий обсяг (127 сторінок), книжка подає авторове осмислення єврейської державности, її джерел і сучасного стану, місця в ній неєврейських громад. Увагу тут приділено не лише найчисельнішій серед них громаді арабів-мусульман, а й друзам, арабам-християнам і – часто-густо формально зараховуваним владою до числа євреїв – репатріянтам із колишнього СРСР.

Політологічний аналіз сучасного стану справ в Ізраїлі, зокрема маловідомих поза країною, але досить таки гучних у межах її конфліктів подано на широкому тлі інтелектуальної історії сіонізму. Наприклад, детально розписано судовий процес за позовом деяких інтелектуалів із вимогою записати їм у документи «національність» як «ізраїльтянин». Позивачі суд програли: на думку судів, такий запис може «підважити основи ізраїльської державности».

Автор викладає суперечності між різними напрямами сіонізму («політичним» та «культурницьким»), розглядаючи його вплив на перебіг подій у Палестині в XX столітті, зокрема після створення в 1948 році Держави Ізраїль. Тріюмф політичного сіонізму, наголошує Епштейн, не супроводжувався тріюмфом сіонізму культурницького: майже всі значущі для людства досягнення єврейських митців і науковців у другій половині XX століття здійснено в діяспорі.

В українському контексті важливим бачиться авторів аналіз ізраїльського та світового законодавства у зв’язку з проблематикою заперечення Голокосту та інших випадків геноциду, зокрема, позицію ізраїльського уряду щодо визначення правового статусу Голодомору; а також використання Катастрофи европейського єврейства з метою леґітимації не лише існування Держави Ізраїль, а й поведінки її на міжнародній арені. Дуже багато промовляє у цьому сенсі розповідь про намагання створити в 1938 році в Єврейському університеті в Єрусалимі катедру історії сіонізму – спроба не вдалася, тодішній ректор цього не дозволив. Цікавою є Епштейнова оцінка позицій влади й окремих консервативних політичних партій Ізраїлю щодо визнання геноциду вірмен в Османській імперії та – особливо – Накби палестинських арабів 1948 року. Авторова послідовно ліволіберальна постава є підкреслено критичною до риторики та практичних дій ізраїльського офіціозу.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!