Рафаил Нахманович. Возвращение в систему координат, или Мартиролог метека

Ростислав Загорулько ・ Травень 2016
Киев: Феникс, 2013.

Книжка спогадів нині покійного київського кінорежисера-документаліста Рафаїла Нахмановича — це, за означенням її автора, «літературний сценарій документального кінороману, який, можливо, буде дописано, але навряд чи буде знято». Вона знайомить читача з життєвим і творчим шляхом митця і водночас є джерелом інформації про радянську дійсність, свідком якої йому випало бути.

Голод 1932–1933 років, сталінські репресії, німецько-радянська війна і повоєнне лихоліття, хрущовська відлига, брежнєвський застій та ґорбачовська перебудова — все це пройшло крізь призму авторського світосприйняття.

Стрижень спогадів становлять філософські роздуми автора про природу, витоки і прояви антисемітизму, зведеного в Радянському Союзі до ранґу державної ідеології. Вони, а також винесене у заголовок алюзійне зіставлення себе з метеком — позбавленим політичних прав чужинцем чи відпущеним на волю рабом у Стародавній Греції — свідчать про авторову стурбованість національним гнобленням євреїв у СРСР.

Значну частину спогадів становлять історії про створення та подальшу долю Нахмановичевих фільмів: «Кінець павука» (1959), «Невідомому солдату…» (1961), «Син солдата» (1962), «Мій Максим Антономович» (1964), «1200 зірок» (1965), «Тур’я — земля поліська…» (1970), «Єврейське кладовище» (1989), «Минуле?..» (1995) та інші.

Поряд із ними у текст спогадів введено розмірковування автора з приводу тоталітаризму, культу особи, дисидентства. Ось, наприклад, як розуміє Нахманович природу тоталітарного режиму: «Основною умовою стабільного існування тоталітарного суспільства є страх. Виховати людей у страху дуже просто. Треба послідовно провести їх через революцію, класовий терор, Громадянську війну, розкуркулювання, Голодомор, табори! Крок вправо, крок вліво вважається втечею».

Спогадам у книжці передують дві вступні статті авторства письменника і кінодраматурга Миколи Шудрі та звукорежисера Георгія Стремовського. У цих текстах на тлі згадок про спільну роботу над створенням фільмів зроблено спробу реконструювати професійний образ митця. Зокрема, про систему роботи Нахмановича Стремовський зазначає: «Він уважав, що в період зйомки режисер втручатися в процес не може <…>. Своїм основним завданням Рафа вважав зібрати максимальну кількість матеріялу, а також поговорити з героями, щоб виробити для себе певну концепцію».

Завершують книжку присвята Нахмановичу його друга Михайла (Моше) Гімейна та фільмографія кінорежисера, яку склали Єлена Завгородня та Віталій Нахманович. Видання проілюстровано індивідуальними та груповими фотографіями Нахмановича, його рідних і друзів: Семена Епштейна, Михайла Гімейна, Аркадія Малахова, Віктора Некрасова, Гелія Снєґірьова, Едуарда Тімліна, Абрама Фінкельштейна, Володимира Цельтнера та інших. Доповнює книжку комплект із двох дисків із вибраними фільмами Нахмановича.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!