Ґергарт Баум. Врятуйте фундаментальні права! Громадянська свобода проти божевілля безпеки

Юлія Ємець-Доброносова ・ Листопад 2017
Київ: Центр вільної преси, 2016.
Переклад з німецької Віталія Климченка

На думку Ґергарта Баума, після 11 вересня 2001 року ми поступово стаємо свідками і водночас жертвами «повільної ерозії фундаментальних прав». Така ситуація не нова, адже відповідальність за свободу завжди містить потребу в безпеці та спокусу несвободи. Головними темами для автора є превентивна держава і загрози, що їх приховує ухвалення жорстких законів про безпеку. Баум не втомлюється повторювати, що межу між превентивною і контролюючою державою розмито, і так само розмито її порушують — «аж поки держава не зацікавиться всім населенням і кожним зокрема як невизначеною сукупністю потенційних зловмисників», — аж урешті вона приходить у домівки до громадян. Автор робить огляд понад десяти викликів і небезпек сучасности й висновує, що нині ми живемо у світі, де «як видимий, так і невидимий потенціял загроз збільшується, а не зменшується». Тож коли ризики і загрози стають повсюдні, на сцену виходить фаталізм, і саме відчуття страху, що зростає, стає політично вибуховим. У такому горизонті безпека є зручною альтернативою життю, яке завжди містить непередбачуваність.

Баум був міністром внутрішніх справ ФРН у 1970-х роках, коли його країна переживала випробування тероризмом і з’явилися нові закони про безпеку та надзвичайний стан. Пізніше він зажив слави як громадський діяч і захисник ліберальних цінностей. І його діяльність, і його полемічні думки ґрунтуються на переконанні в необхідності захисту громадянських свобод та верховенства права навіть тоді, коли потреба в ґарантуванні безпеки робить привабливим обмеження свободи. Центральною проблемою, якій присвячено Баумові міркування, є напруження між фундаментальним правом на свободу і бажанням безпеки. Та за ним проглядає протистояння між кількома федеральними міністрами внутрішніх справ Німеччини минулих років та Федеральним Конституційним Судом, адже ці дві сторони часом мають різні уявлення про безпеку і свободу. Баум критикує міністрів, які, бажаючи досягнути максимальної безпеки, готові обмежити основоположні права і свободи. Він переконаний, що навіть за нових ризиків і безпекових викликів Німеччині не потрібна «нова архітектура безпеки», адже її Конституція цілком відповідає новим небезпекам. Водночас потрібна чутливість до ерозії основоположних прав. На думку Баума, Німеччина ще 2001 року здійснила небезпечний крок до створення держави нагляду. Пізніше було ухвалено закони про безпеку, які мали б насторожувати не лише кожного захисника фундаментальних прав і свобод, а й кожного громадянина. Тож автора дивує незворушність населення, нечутливого до зазіхань на права та свободи.

Автор осмислює і трансформації приватности, деякі аспекти міжнародної безпеки, заборони катування та свободи в мистецтві й пресі у глобальному контексті. Баум переконаний, що превентивні заходи потрібні, однак вони не повинні вести до формування держави нагляду. До слова, він разом із колеґами й однодумцями має досвід успішного оскарження у Федеральному Конституційному суді декількох законів про безпеку, ухвалених у першому десятилітті XXI століття, що зазіхали на фундаментальні права. Баум зазначає, що його книжку написано водночас із позиції юриста і політика. Він багато розмірковує про Конституцію Німеччини, гідність, вразливість демократії та права людини перед сучасними викликами, звертається до ідей Фридриха Наумана, Карла Попера, Ериха Фрома, Імануїла Канта, Ульриха Бека, згадує про світоглядну роль творів Томаса Мана в його власному житті й називає ідею про зіткнення цивілізацій Семуела Гантинґтона спрощеною.

У присвяченому його громадській юридичній діяльності інтерв’ю Баум зазначає, що страх тероризму може мати гірші наслідки, ніж сам тероризм, тож і поліцейська логіка безпеки, і «архітектура безпеки» без міри є для автора викликами сучасности. Баум застерігає від ненаситної превентивної держави і зазначає, що в демократичному суспільстві безпека і свобода перебувають не на одному рівні, бо вищою метою завжди є свобода, а самоствердженням держави може бути винятково утвердження людської гідности.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!