Чеслав Мілош. Вибрані твори

Олег Коцарев ・ Червень 2010
Київ: Юніверс, 2008.

Хоча видавництво «Юніверс» надрукувало книжку Чеслава Мілоша в серії «Лавреати Нобелівської премії», зовсім не виправдано прив’язавши поезію до дещо фетишизованого й опопсованого образу «Нобелівки» (яка начебто мусить санкціонувати якість поезії, а насправді відверто профанує власний жест), і така форма презентації, й сам зміст книжки чудово виконують просвітницьку функцію стосовно Мілошевої творчости.

Книжку складають уривки з різних поетових збірок, уміщені у хронологічному порядку – від 1936 до 2001 року, і кожен читач сам для себе може зробити висновки щодо трансформацій поетичної мови Чеслава Мілоша (і тут важливо, що збірку скомпоновано на основі тієї, яку свого часу збирав як підсумкову сам поет). Загалом же у «Вибраних творах» Мілош постає передусім як «учений» поет або радше «замислений», бо чимало з його віршів збудовано саме на енергії думання, спостерігання, запитування.

Гадаю, з особливим почуттям прочитає ранні Мілошеві вірші кожен більш-менш обізнаний із вітчизняною літературою XX століття. Повчально відчути різницю між «лівими впливами» на поетичних аванґардистів і модерністів в українців та поляків – замолоду Чеслав Мілош захоплювався лівими ідеями, аж до, за його власним зізнанням, дискусій про те, яка рима є соціялістичнішою.

Поряд з інтелектуальною заанґажованістю, інші важливі риси поетики польського автора – своєрідний мітологізм та до певної міри похідна від нього залюбленість у різкі й ефектні деталі. Якщо додати до цього, що вірші часто будуються в умовно оповідній формі, можна сказати, що Мілош утілює у своїх творах чимало важливих рис різних течій поезії XX сторіччя, і його вельми обґрунтовано можна вважати одним із її символів.

Ще один фірмовий знак цієї поезії – постійне змагання між прозорим ліризмом та асоціятивно-ланцюговою заплутаністю. Його можемо потрактувати як ще один із вимірів іншої поетичної дилеми, що, схоже, віддавна турбувала Мілоша: де знайти розумний баланс між «елітарністю» поезії та «вживленням її у народне тіло»? Особливого значення це питання набуває на тлі трагічного досвіду історії XX століття, котрий відбивається у поезії та ставить сам про себе питання, кидає виклик із приводу можливости адекватного художнього перетравлення пережитого.

Цю лінію продовжує прикінцева частина «Вибраних творів» – «Шість лекцій про недуги нашого століття», що їх автор прочитав у Гарвардському університеті. Їх присвячено поезії, розумінню поезії, це ніби «індивідуальна історія поезії». Мілош-лектор ставить собі важливе задання – розповісти малообізнаним американським слухачам про поезію Центрально-Східної Европи та про історичні умови, в яких вона розвивалася. Беручи до уваги хаотичність знань пересічних, навіть найосвіченіших українських читачів, в українському виданні ці лекції більше ніж доречні. А ще цікаво простежити, як Чеслав Мілош, етнічний поляк, але виходець із Литви, рефлексує над історією окупацій, депортацій, культурних, громадянських і міжетнічних воєн, що відбувалися в цій частині континенту. Ну й, звичайно, варте уваги авторове трактування розвитку власної поетики, його бачення спроб розв’язання болючих літературних питань.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!