Юлия Сорока. Видеть, мыслить, различать: социокультурная теория восприятия

Ольга Плахотнік ・ Квітень 2011
Харков: Харьковский национальный университет имени В. Н. Каразина, 2010.

Книжку Юлії Сороки побудовано на все ще рідкісних у нашому краї засадах соціяльного конструкціонізму. Авторка керується відомою тезою П’єра Бурдьє: соціологія не повинна нехтувати той факт, що об’єктивна соціяльна реальність є також і об’єктом сприйняття. «Втілені в спонтанних уявленнях, фольклорі, а також в наукових теоріях як “погляд” з певної позиції соціяльного простору, сприйняття можуть мати реальну владу конструювання соціяльної реальности» [с. 8].

Засадниче слово цієї книжки – конструювання, соціяльний конструкціонізм саме в берґерівсько-лукманівському сенсі, як повсякчасне вибудовування суб’єктом особливої власної картинки світу, дуже контекстуальної та плинної, тому важко схоплюваної. Сприйняття як конструювання, але ніяк не волюнтаристичне, а строго обумовлене тими соціокультурними межами і стрижнями, що створили цього ж суб’єкта разом із його індивідуальним сприйняттям: «Використаний людиною спосіб сприйняття є ключем до її реальности, конфігурації реальности з її об’єктами, аґентами й відносинами» [9].

Ідеологічна місія цієї книжки – довести безумовну цінність розмаїття і толерантности до розмаїття: «Рефлексія множинности способів сприйняття реальности рухається також і в бік осмислення відмінностей» [10]. Для обґрунтування соціокультурної теорії сприйняття авторка звертається до соціяльної та крос-культурної психології та антропологічних досліджень. Емпірична частина висвітлює множинності способів соціяльного сприйняття, що співіснують у просторових і часових локаціях. Ідеться, наприклад, про позицію соціяльного сприйняття (детектив), об’єктивацію способів сприйняття в культурі (кінофільм), сприйняття соціяльного простору (теленовини); часові виміри сприйняття аналізовано через феномени дитинства, смерти, культурного шоку тощо.

Інтриґує назва розділу «Чоловіче сприйняття жінки» (жіночі образи в поезіях Булата Окуджави), неначе одразу розставляючи ґендерні акценти суб’єктности, а відтак влади. Підкреслю, що саме через наскрізне (хоч і не завжди прямо артикульоване) поняття «влади» книжка має, окрім евристичного, також суттєвий критичний потенціял і політичне значення, піддаючи сумніву метафізично-есеціялістичні уявлення про світ і наше місце в ньому.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!