Р. Оустерхаут. Византийские строители

Андрій Домановський ・ Червень 2007
Киев–Москва: КОРВИН ПРЕСС, 2005.

Єдина (принаймні відома мені) книжка, видана під грифом Національного комітету візантиністів України, – це переклад доволі вдалої монографії відомого дослідника візантійської архітектури, американського професора Роберта Овстергавта. В роботі над виданням узяли участь знані українські та російські фахівці з візантійської та давньоруської археології й архітектури, серед яких згадаємо Гліба Івакіна та Лєоніда Бєляєва, які є редакторами та авторами коментарів, а Бєляєв також і перекладачем.

Монографія розкриває історію візантійської архітектури в її «природному розвитку», даючи змогу побачити середньовічні споруди очима їхніх творців. Дослідник доходить цікавих висновків про відсутність планування і попереднього проєкту будівлі, подібних до сучасної будівельної практики. Архітектор не мав креслення чи макету й керувався загальним уявленням про споруду та знаннями, набутими під час попередніх будівництв. Таку практику зумовлювала система навчання будівельників, які не отримували спеціяльних теоретичних знань, а набували досвіду у практичних будівельних роботах. Артіль-майстерня, охоплюючи декілька поколінь працівників, не лише забезпечувала передання необхідних знань і навичок, але й визначала характер візантійської архітектури з її стійким традиціоналізмом і навіть консерватизмом щодо загального конструктивного вирішення, ключових технічних прийомів і засобів будівництва.

Одночасно, втім, архітектор мав чималий простір для втілення власних творчих ідей у комбінуванні, залежно від конкретних завдань і можливостей будівництва, тих чи тих стандартних технічних рішень, та в декоративному оздобленні, яке й визначало індивідуальність кожної споруди. Особливості кожної будівлі виникали, отже, як певна сума змін, які архітектор додавав до традиційного уявлюваного проєкту.

Праця Оустергаута однаково цікава візантиністові й дослідникові давньоруської архітектури, споруджуваної за візантійськими зразками. Сподіваємося, вона не залишиться єдиною у видавничій діяльності Національного комітету візантиністів, і згодом з’являться й інші видання, передовсім, спеціяльний український візантиністичний часопис.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!