Упорядник Дейвід Бітем. Визначення і вимірювання демократії

Олена Іваненко ・ Червень 2007
Львів: Літопис, 2005.
Переклала з англійської Ганна Хомечко

Книжка є збіркою доповідей і виступів на міжнародному семінарі й тому подає досить широкий спектр думок і підходів науковців із Великої Британії, Росії, Швеції та Данії щодо означення складників поняття демократії загалом і виборчої демократії зокрема. Дослідників хвилюють способи кількісного та якісного оцінювання показників результативности й стабільности демократії, питання критеріїв та орієнтирів, за якими треба оцінювати проґрес певної країни в напрямку демократизації, наскільки взагалі можливо виміряти рівень демократії та з яким ступенем точности, чи можливо застосовувати західні стандарти демократії до країн, де демократія тільки-но розвивається, і чи потребує в цьому випадку соціяльна реальність інших стандартів і критеріїв.

На думку упорядника та редактора Дейвіда Бітема, на вироблення показників демократії та демократизації неабияк вплинула відома робота Роберта Дала «Поліархія» (1971), в якій продемонстровано два виміри демократії: публічне змагання, або конкуренцію, та вибір участи, або залучення.

Британський політолог Майкл Сейвард обстоює такі основні демократичні принципи, як політична рівність і правління, які приводять до з’яви жорсткіших критеріїв політичної участи й адміністративного реґулювання та включення основних соціяльних прав до будь-якого переліку демократичних показників.

Дейвід Бітем розширив виміри демократії, вивів її за межі громадянських прав і свобод, показавши новітнє використання демократичних показників як «самокритичного знаряддя оцінювання» якости демократії у власній країні, розробив конкретні індикатори, які можна (або не можна) застосувати й поза контекстом рідної країни або розвинених західних демократій. Він від самого початку відкидає традиційний дихотомічний принцип вивчення демократії шумпетерівського штибу й застосовує, а радше використовує, два засновкових принципи демократії – принцип народного контролю та політичної рівности, які утворюють провідну лінію і стандарт демократичного авдиту. Автор наводить вельми цікавий приклад тридцяти показників демократії, розроблених для демократичного авдиту у Великій Британії, які можуть прислужитися й демократіям в інших країнах. Участь громадян є невідокремною частиною демократії, але чи завжди чим більше участи, тим більше демократії? На це запитання намагаються відповісти британські професори Джерант Пері та Джордж Мойзер.

Експерт із питань виборчих технологій Йорген Елкліт порушує питання, чи можливо виміряти ступінь виборчої демократії, і наводить результати кількісного порівняльного вивчення цієї проблеми на прикладах досвіду Болгарії, Латвії, Монголії, Кенії та Непалу.

Російські учасники семінару Ніколай Бірюков і Віктор Серґеєв загалом піддають сумніву можливість міжкультурного порівняння демократії, оскільки, на їхню думку, бракує спільної, культурно нейтральної концепції демократії, яка могла би бути основою показників.

На завершення наведено матеріяли щодо переоцінки самої західної політичної традиції та нової інтерпретації ліберального елемента в контексті «ліберальної демократії» в мультикультурних суспільствах (Біху Парех).

Загалом видання є цікавим і корисним внеском у порівняльне оцінювання політичних систем світу, принаймні для української демократії, яка все ще перебуває на шляху до мети й потребує аналізу того, які саме властивості демократії можна (або не можна) виміряти і чи взагалі можливий вимір такої тонкої матерії, як демократія.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!