Євген Мінко. Я, Анна Чиллаґ

Володимир Шелухін ・ Квітень 2018
Київ: Ультрадрук, 2016.

«Анна Чилаґ» – торгова марка, що її використовували на межі ХІХ–ХХ століть на позначення речовини для зміцнення волосся, «як у Лореляй», стала центральним образом книжки. Комодифікація міту – торгова марка та романтична історія про скелю, яка шепоче, постає влучним оксюмороном.

У короткій біографічній довідці про письменника сказано, зокрема, таке: «Автор <…> численних статей, присвячених проблемам Реального», хоча зі змісту книжки випливає радше те, що саме Реальне є проблемою. Навіть не у філософському, а в побутовому сенсі. Реальне – це щось таке, що заважає нам жити. Майже як скалка в пальці чи кістка в горлі. Нам, не авторові – він, попри свою відразу до нього, змирився та зжився із Реальним, а власне невдоволення перетворив на перформативне дійство, яке цілком можна продавати. Книжку «Я, Анна Чиллаґ» було презентовано 30 листопада 2016 року в межах однойменного перформансу, під час якого Євген Мінко читав лекцію «Шизофренія і ХХ століття», а після цього палив примірники видання, які не вдалося продати під час заходу.

Візуальний супровід тексту забезпечують світлини Валерія Мілосердова – фотографа, який здобув визнання завдяки документалістиці (знімав боротьбу литовців за незалежність під час протестів у Вільнюсі 1991 року, заколот ҐКЧП у Москві, підготував серію робіт про шахтарів Донбасу тощо). І фотографа, і письменника варто розглядати як співавторів. Світлини, з яких постають жебраки в метро, непритомний солдат на параді, вибухи, аварії та дрібні життєві втіхи є своєрідним постскриптумом до доби, з якою ми прощаємося, але у спадок від якої отримуємо купу мотлоху й головний біль. У термінах Жана Бодріяра, який, вочевидь, близький світоглядові Мінка, це можна назвати історією «неприєднаних»: викинутих, знедолених, травмованих. Вони ніби є (принаймні на світлинах), але насправді їх не існує (в тексті – жодного слова). І ця дивна суперечність найкраще свідчить про епоху, Реальне якої ця книжка претендує осягнути. А можливо, й не претендує.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!