Ростислав Семків. Як писали класики: поради, перевірені часом

Дмитро Шевчук ・ Червень 2017
Київ: Pabulum, 2016.

Книжка відкриває таємниці творчости й літературного успіху відомих письменників. Їх тут семеро: Герцоґиня, три Пророки, Полковник, Суперпішак та Кентавр, або ж Аґата Кристі, Джордж Орвел, Рей Бредбері, Курт Вонеґут, Маріо Варґас Льйоса, Мілан Кундера й Умберто Еко.

Запропонований формат передбачає три кроки. Перший стосується біографії. Ростислав Семків зауважує, що життєпис кожного письменника виявляє спонуки і травми, які «змушують» його писати. Другий крок пов’язано з розповіддю самого автора, його власним «рецептом» літературного успіху. Дехто із представлених авторів дає цей рецепт упорядкованим та детальним, а дехто розчиняє його в розлогих міркуваннях. Однак Семків щоразу завершує цю частину своєрідним резюме, в якому лаконічно викладає правила літературної творчости автора. Нарешті, третій крок — це аналіз чинників, що їх автори не усвідомлювали, але які вплинули на їхню творчість. Семків фактично керується герменевтичним принципом «зрозуміти автора краще, ніж він сам себе розумів» і зазначає, що тут викриваються пружини творчости, які ми можемо виокремити, оскільки, наприклад, знаємо подальшу долю текстів.

Від Аґати Кристі вчимося передусім того, що не потрібно особливо вигадувати персонажів, адже вони довкола нас. Семків зауважує, що біографія Кристі складається з двох частин: життєвої і творчої. Перша має величезний вплив на другу, а свідомість авторки постійно перетворювала життєвий матеріял на сюжети. Вона вчить не лише того, як вибудувати сюжет чи вигадувати багатокутники відносин, а й того, чого в романі бути не повинно. Передусім це нав’язливе моралізаторство, через яке читач може просто покинути читання. На життя письменниці нашарувалося дві війни, фінансові негаразди, розлучення, небезпеки далеких мандрів. Але вона знайшла спосіб перетворити свої страхи на страхи персонажів. Водночас авторка створює ґарантію безпеки й усередині тексту, оскільки в ньому завжди є хтось, здатний розплутати таємниці, приборкуючи страх.

Джорджа Орвела названо в книжці «пророком звиродніння». Його ми найчастіше згадуємо через фразу «Старший брат дивиться за тобою», якою письменник засвідчує стирання меж між приватним і публічним, коли влада прагне контролювати все життя людини. Тож у творах Орвела знаходимо опис суспільства, в якому вибір зроблено не на користь свободи, а на користь порядку. Твір «1984», як пише Семків, демонструє всю суть ХХ сторіччя, всю напругу послуху і бунту. Орвелова порада — остерігайтеся зайвих слів. Держава крізь мову намагається транслювати вигідні їй смисли. Письменник назвав це «політичною мовою», яку просякнуто ідеологією. Якщо письменник приймає її, то сам уже нічого не може сказати. Тому, наприклад, варто уникати банальних метафор, а також чітко усвідомлювати, що хочеш сказати, обходитися без зайвих слів і писати так, щоб донести особливість свого часу, протистояти тоталітаризмові і передати свою особливість.

Третім класиком є Рей Бредбері. Він, зокрема, вчить, як прогодувати музу. Для цього потрібно: наслідувати інших письменників, доки виробиш свій стиль; постійно тримати музу в формі, себто наполегливо працювати. Семків пише, що ці поради виводять нас на шлях «літературного дзену від Бредбері». Працювати треба так інтенсивно, що перестаєш помічати роботу і письмо перетворюється на щоденну справу. Бредбері — це письменник, який не піддається психоаналізові, оскільки нічого не приховує. Він усвідомлює свої травми і не лише не боїться їх, а й вчиться використовувати. Тому він вчить нас не боротися зі страхами, а вирушати разом із ними в пустелі Марса, які варто спробувати засадити деревцями, що в один день розквітли б.

Курта Вонеґута названо «веселим вісником Апокаліпсису». Виявляємо три чинники, які привертають увагу до його творів: гумор, проста щира розмова й очуднення. Але передусім він постає як автор, що долає дійсність, яка травмує його, вигадуючи та заселяючи багато інших «дійсностей».

Давши раду Герцоґині та Пророкам, читачі мають змогу прислухатись до порад Суперпішака — Мілана Кундери, на думку якого роман може показати світ людини у всій його багатовимірності. Кундера атакує реалізм, стверджуючи, що письменник має пропонувати читачеві відчуте, аби той не мав іншої можливости, окрім як іти за автором і ставити себе на місце персонажа. Семків стверджує, що Кундерині романи можна сприймати як набори конструктора леґо, що демонструє різні блоки, зцементовані центральною темою, себто життєво важливим питанням, задля якого автор пише текст. Кундера своєю творчістю наголошує, що романи пишуть і читають, аби пережити екстаз.

Як написати так, щоб отримати Нобеля? Цього вчить Маріо Варґас Льйоса. Він стверджує, що писати починають тоді, коли прагнуть кращої дійсности. Сильні тексти завжди йдуть проти прийнятих норм. Тому основна вимога, яку Льйоса висуває до літературної творчости, — переконливість. Окрім того, Семків викладає чотири прийоми цього майстра слова, особливість його стилю перебування в літературі, зухвалість і скандальність, що відобразились у його творах.

Завершують книжку поради від «доктора детективу» Умберто Еко, який своїми романами зруйнував декілька стереотипів: що детектив не вивчатимуть в університетах; що історичний роман не дозволяє гри; що дослідник давньої літератури не може створити популярний художній текст. Серед його порад знаходимо такі: придумуйте текст, про який знатимете все, розважайте читача сюжетом, ведіть діялог із класичними авторами, залучайте «фішки» масової культури.

Ця книжка не лише про те, як писали класики. Вона, певною мірою, дає приклад того, як можна писати про класиків. У післямові із промовистою назвою «Свято мусить тривати…» Семків обґрунтовує вибір саме цих, як він пише, «семи самураїв». А ще наголошує на тому, що, знайомлячись із досвідом класиків, їхніми прийомами та порадами, ми переймаємося атмосферою їхнього успіху й отримуємо натхнення рухатися до власних злетів і перемог.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!